Загиблий боєць спецпідрозділу “КОРД” Олег Прудкий ніколи не шукав легких шляхів, тож після завершення боксерської кар’єри вибрав роботу у поліції. Про це розповів учасник Олімпійських ігор та друг Олега у збірній України Володимир Матвійчук.
У розмові з OBOZREVATEL Матвейчук згадав унікальний боксерський стиль Прудкого та людяність бійця “Українських отаманів”. А також розповів про двох осиротілих дочок Олега, яких він шалено любив.
“Олег був скромною і дуже порядною людиною. Завжди дуже чуйний, ставився з розумінням до своїх друзів і товаришів. Був дуже працьовитий. Завдяки чому, за великим рахунком, він і досягав спортивних результатів. Адже всі знають, що у спорті лише праця робить чемпіона”, – зазначив Володимир.
Призер чемпіонату Європи Матвійчук згадав, як Олег допомагав йому готуватись до Олімпійських ігор 2016 року.
“Олег був одним зі спаринг-партнерів, які допомагали мені на тренуваннях. Ми з ним уже давно були знайомі, товаришували. Коли він бачив, що я злегка “вмираю”, то давав мені трохи відпочити. Я був років на п’ять-шість старший за нього, і він під час спарингів відчував, коли потрібно було дати мені трохи перевести подих. За що я йому був вдячний”, – згадав Володимир.
Олег був неодноразовим чемпіоном України, багато років виступав за національну збірну країни, став призером міжнародних турнірів. Входив до складу команди “Українські отамани”, яка брала участь у Всесвітній серії боксу – клубному чемпіонаті світу.
“Олег успішно проводив свої бої у складі “Отаманів”, захищаючи нашу команду, нашу Україну та наш прапор. Є боксери, які б’ються бездумно. А Олег у рингу діяв хитро. Він був витривалим та технічним боксером, панчером. Дуже добре рухався на ногах, довгорукий. Можна сказати, що у нього був свій контратакуючий стиль боксу. І за рахунок цього він вигравав поєдинки”, – розповів Володимир.
Після завершення кар’єри Прудкий не пробував себе в ролі тренера чи спортивного чиновника, а вибрав небезпечну професію навіть у мирний час. Він пішов служити до поліції і опинився у “КОРДі” – у підрозділі Національної поліції для вирішення надзвичайних ситуацій.
“Він був людиною з великим серцем і не шукав легких шляхів. Йому подобалася така робота – захищати людей, захищати справедливість. Думаю, тому він і пішов на службу. Щоб служити Україні, що він робив протягом багатьох років і у національній збірній із боксу”, – розповів Матвійчук.
Володимир зазначив, що на тему війни після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого вони з Прудким не спілкувалися.
“Він мені нічого не розповідав. Зрозуміло, що їм не можна було. Говорив лише, що все добре, всього вистачає, і Україна обов’язково переможе”, – зазначив боксер.
Щодо обставин загибелі українського героя, то тут інформації також небагато.
“Я знаю тільки, що у складі своєї команди він виконував бойове завдання. І, за словами дружини, вночі прилетів снаряд до тієї кімнати, де перебував Олег. Чотири людини з п’яти у приміщенні загинули відразу. Один, начебто, вижив, але у якому він стані, я не знаю”, – розповів Матвійчук.
“В Олега залишилася гарна дружина, дуже хороша і порядна дівчина. Залишилися двоє дітей, дві дівчинки, якими він жив і якими не міг натішитися. Але, на жаль, на нинішній день війна забирає у нас найкращих і забрала Олега”, – з болем у голосі підсумував Володимир.
“Війна забирає найкращих! Я не вірю, не вірю, що тебе вже немає. Що не почую: “Доброго ранку, кохана! У мене все добре! Як дівчатка?” А найголовніше, що ти мені вже ніколи не скажеш: “Я тебе кохаю”. Не обіймеш, не заспокоїш, не притиснеш до себе, і не скажеш, як ти добре пахнеш”, – написала після смерті Олега його дружина Мар’яна.
“Ти був як ясне сонечко, прикладом для своїх дітей, які тебе так люблять і щоразу питають, а коли приїде тато? Як, як мені їм сказати, що вони тебе вже ніколи не побачать? Ти був прикладом для своїх друзів та побратимів! Ти – мій Ангел! Я тебе дуже люблю!” – звернулася дівчина до загиблого коханого.
