Все більше українців відправляється на заробітки до Китаю. Спробувати підкорити Піднебесну поїхало і чимало черкащан. При знанні англійської мови та ентузіазмі це зробити неважко. Принаймні наших там приймають непогано. Європейці залишаються для азіатської держави популярною диковинкою. Аби змінити життя та отримати новий досвід, до Китаю відправився і черкащанин Дмитро Янченко. Своїми першими враженнями про роботу та дозвілля у передмісті Пекіну він розповів кореспонденту сайту vikka.ua.
"Так вийшло, що усе своє життя я прожив з батьками в одній квартирі. Настав час, коли мені гостро захотілося змінити цю ситуацію. Можна сказати, що первинна причина поїздки до Китаю – соціально-матеріальна. До того ж приваблювали можливості здійснити подорож, відкрити у собі нові якості, у певному сенсі загартувати характер, познайомитися з неєвропейським менталітетом", – зазначає Дмитро.
Черкащанин до поїздки підійшов ґрунтовно: готувався, консультувався. Та каже, що вирішальну роль у кардинальній зміні життя зіграв його товариш. Саме він мотивував Дмитра та допоміг із працевлаштуванням.
"Я два роки відвідував у Черкасах місцеві розмовні клуби з англійської, мав можливість спілкуватися з носіями мови. І, як кажуть, випадковості не випадкові. Це зіграло свою роль при працевлаштуванні. У Китаї наразі масово вивчають англійську. Викладачі затребувані. Про це я дізнався від свого товариша. Він працював у цій галузі у Піднебесній більше року", – розповідає черкащанин.
Не маючи педагогічного досвіду, чоловік спробував працювати з дітьми і не прогадав. Каже, що контакт із підопічними налагодив одразу. До того ж маленькі китайці неабияк зацікавилися українцем. Європейська зовнішність навіть у передмісті Пекіну Хуайро, де працює наш земляк, залишається дивиною.
"Я влаштувався на роботу у тренінговий центр. Нашим учням від 3 до 14 років. Мої обов'язки – навчання дітей англійської мови у розважальній формі. У цьому багато перформансу. Є ігри та пісні. Мій досвід поки що невеликий, але вже встиг полюбити свою справу за те, що в ній є елементи творчості, імпровізації, психології. Від цього досвіду зростає упевненість у собі", – ділиться першими враженнями Дмитро.
За свій недовгий час перебування у Китаї черкащанин встиг відчути на собі не тільки нюанси тамтешньої освітньої системи, а й увагу правоохоронних органів. До традицій азіатської країни українцям звикнути не так просто. У Піднебесній є закони та правила, які відрізняються від вітчизняних.
Нещодавно із Дмитром та його друзями стався курйоз. Хлопці поверталися з ранкової пробіжки. Під час прогулянки їх товариш ішов із голим торсом без футболки.
"Його помітила місцева поліція і доповіла нашому шефові. По-перше, ходити з голим торсом тут вважається непристойним. А по-друге, місцеві правоохоронні органи відстежують нелегалів. Тому така увага. Тож нам порадили місяць за межі нашого району не виїжджати та утриматися від прогулянок топлес", – розповів черкащанин.
Він зазначив, що багато українців, які працюють у Китаї, не мають робочої візи. Це робить їх нелегалами.
"Китай вражає поєднанням прогресу, нових технологій, швидкого темпу життя, красивих будівель. Водночас країна архаїчна, що проявляється у побутовому житті населення. Таке відчуття, що при всьому своєму сучасному розвитку, відкритість новій інформації, китайці залишаються "первісними" людьми", – поділився своїми враженнями хлопець.
Українцям традиційно складно звикнути до місцевої їжі, трафіку та тамтешньої екології.
Через поганий стан повітря у Китаї часто ходять по місту у масках
"Їжа: вона тут переважно гостра, кунжутна, жирна та смажена. Притому що я люблю смажену їжу, вже мрію про варене м'ясо та овочі. А готувати самому поки що немає технічної можливості. Трафік на дорогах: китайці абсолютно не дотримуються правил дорожнього руху. Смог: я вперше в такій ситуації, коли твоє фізичне самопочуття залежить від середовища, що тебе оточує", – розповідає Дмитро.
При сильній концентрації смогу в повітрі, за відчуттями черкащанина, у людини може скластися враження, що захворіла. Як фізично, так і психічно.
"З любов'ю згадую повітря у Черкасах. Для мене показником смогу є гори: їх добре видно з місця, де я живу. Але, при сильній концентрації смогу здається, що вони зовсім зникли. Від чого саме цей смог з’являється не знаю", – каже хлопець.
А от за спілкуванням із співвітчизниками у Пекіні українцям сумувати не доводиться. Їх у Піднебесній вдосталь.
"Зі мною працюють російськомовні колеги: мій друг Антон черкасець, дівчинка Ганна, здається, із Харкова, Іскандер родом з Узбекистану, але досить велику частину життя прожив у Криму. Вони просто чудові: самобутні, завзяті, цікаві і співчутливі. Я відчуваю їх підтримку і сам прагну їх підтримувати", – зізнається черкащанин.
Каже, що в новій країні гостро відчув значимість "дружнього плеча". Адже заводити приятельські стосунки з китайцями та навіть якось порозумітися з ними не так просто. Тим більше, без знання китайської мови. Англійську ж там розуміють далеко не усі.
"Враження, що у них навіть жестикуляція відмінна від нашої. Але, з часом відчуваю, як спілкування з цими людьми стаэ більш зрозумілим. Для мене це один з аспектів самоорганізації – вчити заздалегідь рідну мову країни, в яку ти їдеш", – ділиться спостереженнями Дмитро.
Також черкащанин помітив, що у китайців особливе ставлення до деяких своїх потреб.
Чоловік облаштував ліжко прямо на своєму робочому місці
"Тут культ їжі та сну: китайці їдять постійно і скрізь. Абсолютно нормально побачити банківського працівника у костюмі, котрий спить на вулиці на лавочці під час обідньої перерви. Також у китайців поширені танці. Увечері, багато хто, від мала до велика збираються у парках, щоб потанцювати. Я так розумію, вони виконують народні танці. Інколи бачив вальс і щось із латиноамериканських. Це дуже цікаво", – каже хлопець.
Усі фото надав герой публікації
Як повідомляв сайт vikka.ua, черкащани підкорювали гори Непалу та рятувалися від мавп.