Військовий з Уманщини Юлій Мамчур вважає, що антитерористичну операцію потрібно було розпочинати ще в Криму. Тоді можливо вдалося б зберегти півострів. Про це він розповів під час інтерв’ю виданню "ВВС Україна".
Мамчур став одним з перших відомих військових під час окупації Криму. Командир бригади тактичної авіації Юлій Мамчур прославився після березневих подій у Криму й появи відео, на якому беззбройні українські військові на чолі з ним намагалися штурмувати свій заблокований аеродром.
Тоді полковник Мамчур потрапив у полон. Його намагались змусити перейти на російський бік. Бригаду тактичної авіації передислокували з окупованого Криму до Миколаєва
На дострокових виборах до парламенту багато партій залучили до своїх списків учасників АТО й бойових командирів. Мамчур став шостим у списку Блоку Петра Порошенка.
– Чи можна було втримати кримську територію?
– Висловлю особисту думку, а не як військового посадовця: АТО доречно було розпочати ще з моменту захоплення парламенту Криму озброєними людьми.
Але командування таке рішення не прийняло. Втім, об'єктивно, проросійські настрої в Криму, особливо в Севастополі, переважають.
Свою справу робила антиукраїнська пропаганда у ЗМІ, і це все сталося не вчора. Воювати за цілісність країни без підтримки більшості кримського населення було б важко.
Та й командування ВМС України одразу перебігло на сторону противника. Хоча особового складу, техніки для того, щоб дати відсіч ворогу, було достатньо.
– Ваша бригада залишиться у Миколаєві, чи будете вона переведена до Дніпропетровська?
– Рішення за командуванням. Миколаїв було обрано, як найближче місто, що має відповідну інфраструктуру для розміщення тактичної авіації. Зимувати будемо тут.
Але літаків дуже багато і нам "тісно". Тож було б доречно розташуватись там, де більш сприятливі умови, наприклад, у Дніпропетровську.
Та й соціальні питання у більшому місті вирішувати простіше.
– Літаки, які вдалося вивести з Криму – це краща частина техніки?
– Ні. Літаюча група з дев’яти наших кращих літаків Міг-29 і L-39 лишилася в Бельбеку. Постаралися зрадники, що перебігли на сторону РФ.
Ці "поліцаї" передали перелік кращих літаків командуванню противника. Ті, що забрали ми (майже півсотні літальних апаратів), – в задовільному стані, але потребують певного ремонту.
Станом на вересень введено до складу п’ять літаків.
– Чи бере участь ваша частина в бойових діях на Донбасі?
– Так, але подробиці я розповідати не буду.
– Чим особовий склад, виведений з Криму, займається в Миколаєві після передислокації?
– Відновленням боєздатності нашої частини. З Криму на материк вийшло понад двісті вояків (це 38% особового складу).
Під час атестації, яку проходять перебіжчики в російській армії, в їхні документи ставлять позначку "схильний до зради Батьківщині". Наразі ведемо доукомплектування підрозділу.
Адже є спеціалісти, яких колись було звільнено за скороченням і вони залюбки знову ідуть на службу. В ремонті техніки допомагають фахівці інших військових частин, миколаївське авіаремонтне підприємство.
Нас дуже приємно вразила привітна зустріч миколаївців після перебування в облозі протягом місяця.
Велике спасибі простим людям, а також керівникам міста і області. Завдяки їм льотчики пройшли швидку психологічну адаптацію, хоч трохи налагодили побут.
– З тих, хто залишився в Криму, ніхто більше не схотів повернутися до вашої частини?
– Про це вже не йдеться. Кожен мав визначитись до кінця травня. Хто залишився – зрадники. Адже присягу на вірність народу воїн складає один раз.
– Чи не занадто називати їх зрадниками? У людей були певні сімейні обставини.
– Служба військового відрізняється від інших професій тим, що воїн присягає на вірність Батьківщині. "Побутові" виправдання тут не приймаються.
Так, росіяни пропонували більшу (в кілька разів) ніж у нас зарплатню, обіцяли поліпшити житлові умови. Але якщо ти йдеш на це – який же ти захисник Вітчизни?
Це звичайна зрада. До того ж, при атестації, яку проходять ці перебіжчики в російській армії, в їхні документи ставлять позначку "схильний до зради Батьківщині". З таким клеймом військової перспективи не має.
– У вас особисто було житло в Криму?
– Квартиру моя сім’я очікувала 26 років. 23 лютого цього року, перед відомими подіями, мені видали оглядовий ордер. Та отримати квартиру в Криму так і не довелося. В Миколаєві поки живемо в гуртожитку.
– Чи не жалкують ті, хто пішов з вами, що не залишились у Криму?
– Кожен з нас щось втратив, та ми не пішли на компроміс зі своєю совістю. Для військового вірність присязі повинна бути понад усе. Я пишаюся цими людьми. Серед нас є і офіцери, і контрактники – корінні севастопольці.
Маючи патріотичні переконання, вони посварилися навіть зі своїми батьками та родичами і пішли.
Несподівана привітність і підтримка миколаївців додали впевненості, що вибір зроблено правильний.
– Спілкуєтеся з військовослужбовцями російської армії?
– Доки в Криму не відбулися відомі політичні події, дві армії мирно співіснували, люди спілкувалися, дружили по-людськи.
Але у дуже короткий термін все стало з ніг на голову. Я вже згадував про ЗМІ. За пару тижнів, коли в нас відключили українські телеканали та залишилися тільки російські, людей наче підмінили.
Ті, з ким ми нещодавно разом відзначали свята, ходили одне до одного в гості, стали дивитись "скляними очима", готові були нас вішати, стріляти як "бандерівців і фашистів".
Поки я припинив спілкування з ними. Цим людям марно щось доводити, адже вони нас не розуміють.
