додому Новини Владика Іоан: "Українці повинні пройти через власну Голгофу – це шлях до...

Владика Іоан: "Українці повинні пройти через власну Голгофу – це шлях до одужання"

0

Напередодні світлого християнського свята Воскресіння Господнього кореспондент vikka.ua поспілкувався з митрополитом Черкаським і Чигиринським УПЦ КП Іоаном. Владика розповів, як правильно фізично й духовно підготуватися до Великодня, для чого українці мають пройти низку випробувань і який храм мріє збудувати на схилах Дніпра.

 

– До Великодня залишилося менше тижня. Як правильно підготуватися до одного з найбільших християнських свят?

– До чистого четверга потрібно переробити усі справи: прибрати в домівці, напекти паски, наготувати страв уже до великоднього столу. Перед святом бажано причаститися, бо це єдиний спосіб відпустити гріхи й найважливіша складова нашого духовного життя. Потрібно намагатися причащатися щонеділі й православна традиція вимагає сповіді перед кожним причастям, однак не обов’язково кожного разу повторювати й пригадувати всі свої гріхи. На сповідь і причастя можна прийти протягом тижня, але не в п’ятницю – у цей день розіп’яли Христа, тому літургію не служать. Причащатися можна і на Великдень, однак тільки після сповіді: священик обов’язково має прочитати молитву, яка допускає людину до причастя.

– Останнім часом все більше людей починає постувати – це модно. На телебаченні рекламують товари до посту, в супермаркетах з’являються цінники з відповідними позначками. Як піст має впливати на духовний і фізичний стан людини й чим відрізняється від звичайної дієти?

– Піст веде нас до духовної сили, однак усе залежить від того, як ми постуємо. Якщо це звичайне вегетаріанство – людина тільки оздоровиться фізично, але справжній піст має духовну складову. Коли ми починаємо себе в чомусь обмежувати, то відчуваємо, як всередині прокидається гнів. У цій духовній боротьбі людина стає сильнішою духовно, вчиться підкорювати свої пристрасті й розуміє, наскільки вона слабка й потребує підтримки Господа. Крім того, під час посту дуже важливо слідкувати за своїми помислами: не осуджувати інших, не чинити розбрату, не пліткувати.

 

Коли ми починаємо себе в чомусь обмежувати, то відчуваємо, як всередині прокидається гнів
 

– Церква дозволяє вживати скоромне хворим, дітям і людям похилого віку. Однак чи може будь-яка людина не постувати, але прийти за кілька днів до свята на сповідь і причастя?

– Дійсно, не всі люди мають потрібні умови для того, аби дотримуватися посту. Якщо людина подорожує, то не завжди може обирати лише пісні продукти харчування, когось можуть несподівано відправити у відрядження, і людина елементарно не встигає подбати про своє меню. Усе залежить від обставин, чоловіки в АТО теж не мають можливості дотримуватися посту, однак це не перепона до сповіді й причастя.

– Нерідко люди намагаються "схитрувати" й приходять до храму лише під ранок, щоб освятити кошик без сповіді, причастя й нічної молитви. Яке ставлення церкви до таких прихожан?

– Не всі віряни духовно міцні й мають настільки сильну любов до Бога, щоб вистояти нічну службу. Тому для слабких духовно і тих людей, які через певні життєві обставини не можуть потрапити на службу, ми освячуємо корзини протягом усієї неділі. Є люди, які працюють навіть у Великдень, і якщо в неділю їм потрібно на роботу, ми освятимо паски в суботу ввечері. Із восьмої вечора й до початку пасхальної служби можна підійти й освятити свою корзину, але споживати продукти дозволено лише вранці.

 

Якщо ж в руки потрапила обгортка із зображенням святих – її краще спалити

 

– Зараз ціни на продукти харчування підскочили вгору. Який мінімум повинен бути у великодній корзині й від освячення яких продуктів можна й навіть варто відмовитися?

– Не можна класти горілку й коньяк, хоча ми попереджаємо прихожан і не освячуємо таке спиртне, дехто все одно вмудряється ховати пляшки на дно корзини. Обов’язкові продукти – паска й крашанка, м’ясні продукти й вино кладуть за можливості. Вино не обов’язково "Кагор" і спиртне, оскільки будь-який сік – це теж вино. Так, у словниках 19 століття під словом "вино" мали на увазі й броджений, і неброджений напій.

– Сьогодні господині намагаються повернутися до українських традицій та зекономити родинний бюджет і випікають паски вдома. Як правильно готувати великодній хліб?

– Думаю, будь-яка господиня може спекти великодню паску. У тісто додають масло, яйця, родзинки, горішки – все для того, аби паска була смачна й здобна. Випікати її вдома навіть краще – менше усіляких хімікатів потрапляє до тіста. Важливо пекти великодній хліб із чистими помислами й во славу Божу, бо солодка й здобна паска символізує майбутнє життя. Ставитися до неї потрібно з повагою, бо цей освячений хліб спечений для людини: його не можна викидати чи кришити птахам. Крашанки краще фарбувати у червоний колір та його відтінки й не купувати плівки із зображеннями святих. Якщо ж в руки потрапила така обгортка – її краще спалити, але не можна викидати у сміття.

– Великдень – одне із тих релігійних свят, яке об’єднує за одним столом українські родини. Як правильно розговітися людям, які постували протягом семи тижнів?

– Людина, яка справді дотримувалася посту й постояла ніч у церкві, вранці їсть дуже мало. Свої пристрасті вона подолала під час посту й виходить із обмеження спокійно та природньо. По собі знаю – після служби відчуваєш радість і приємну втому, об’їдатися зовсім не хочеться. Людина спочатку спробує кілька скоромних страв, потім набереться сил після сну й скуштує трохи більше. Накидаються на алкоголь та скоромне зазвичай ті люди, які не постували й не вміють боротися зі своїми бажаннями.

 

Накидаються на алкоголь та скоромне зазвичай ті люди, які не постували

 

– На жаль, не всі українські чоловіки зможуть провести святковий день зі своїми рідними й відвідати храм для молитви. Чи планують священики великодні поїздки в зону АТО?

– Обов’язково поїдемо. Якби в нас було більше ресурсів – ми б закупили пасочки, а так будемо збирати пожертву вірян й постараємося якомога швидше доставити її військовим. Люди зазвичай приносять пасочки, пиріжки, крашанки, однак ми не можемо передбачити, скільки продуктів зможемо зібрати цього року. Українці значно збідніли й через обставини просто не можуть допомагати церкві й військовим так, як би їм того хотілося.

– Сьогодні збільшується кількість людей, які з народження належали до прихожан Московського патріархату, однак хочуть перейти до Київського. Чи потрібно щось додатково для цього зробити, окрім зміни храму й священика, до якого люди йдуть із молитвою?

– Нічого особливого робити непотрібно через те, що обидві церкви православні й віра в Бога одна, щоправда Московський патріархат думає, що лише він благодатний. Тому якщо людина освятить квартиру чи запросить священика Київського патріархату провести якийсь інший обряд, то в Московському їй скажуть, що такі дії не мають визнання перед Богом, тобто по суті недійсні. Зараз на Черкащині багато громад, які хочуть перейти до юрисдикції Київського патріархату – це вільний вибір кожної людини.

– Нещодавно було публічне обговорення проектів будівництва храму святого Архистратига Михаїла на в’їзді в Черкаси. Чи відомо, який саме проект обрали з-поміж запропонованих?

– Так, проект обирав я й на обговоренні він був четвертим номером. Цей храм має стати візитівкою Черкас, оскільки будуватимуть його на в’їзді в місто. Святий Михаїл – це охоронець Києва й можна сказати усієї Київської Русі, а Черкаси свого часу були прикордонним містом. Тому храм будуватимуть у фортечному стилі, в Україні подібних поки що немає. Це буде не кафедральний собор, а парафіяльний храм, у ньому планують зробити духовно-історико-музейний комплекс, який має виконувати освітню функцію. Там буде виставка Миколи Бабака "Ікони Наддніпрянщини" – це зібрані саме з нашої території древні ікони, до яких молилися ще наші предки. Експонати шукали по старих церквах, маленьких селах і хуторах. Поки що ми навіть не оголошуємо про збір коштів на будівництво, оскільки в країні війна і буде краще, коли люди за можливості допомагатимуть Збройним Силам України.

 

На кладовище потрібно брати свічечку, пасхальну їжу, але не потрібно влаштовувати гучні трапези на могилі померлих

 

– Воскресіння Господнє традиційно приносить людям радість оновлення й надії на краще. Однак ситуація в Україні з кожним днем тільки збільшує соціальну напругу, як не впасти у зневіру в умовах довготривалого нервового очікування?

– Зараз для українців важливо розуміти суть цих процесів. Нічого не відбувається просто так і якщо на нашу землю напали, значить Господь цьому попустив. І це означає, що ми повинні пройти через нашу маленьку Голгофу, яка веде не до смерті, а до одужання суспільства. Причини – масова зрада законів, продажність, хабарництво й масова байдужість, через яку злочинці потрапили до влади й обікрали країну. Із Божою підтримкою люди скинули владу й тепер ми, йдучи до кращого, розплачуємся за свою байдужість. Українці стають людьми, а не купленим за гречку стадом, але попереду ще багато роботи: нам потрібно здолати агресора й повністю змінити суспільні цінності.

– За тиждень після Великодня люди підуть на кладовища для того, аби відвідати могили рідних. Зараз у соцмережах активно поширюють заклики не засмічувати кладовища штучними квітами й вінками, оскільки ті не мають жодної богословської символіки. Із чим окрім щирої молитви церква радить іти на кладовище до близьких?

– Ця традиція не має стосунку до церкви. На Західній Україні часто навіть церкви прикрашають штучними квітами, але в нас такого начебто немає. Загалом церква не схвалює суспільну звичку нести пластикові вінки на кладовище. Живі квіти несуть як символ подяки, вони мають піти в землю і символізують подяку, такою жертвою ми показуємо – людина була нам дорожчою, важливішою за ці квіти. На кладовище потрібно брати свічечку, пасхальну їжу, але не потрібно влаштовувати гучні трапези на могилі померлих. Цим людям уже байдуже, що ми там їмо, за них краще помолитися, згадати ім’я покійних перед Богом.

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Exit mobile version