Зміна влади вкотре дає сподівання, що справа щодо вбивства відомого журналіста Георгія Гонгадзе врешті буде розслідувана як слід, ідеться у програмі "Українські сенсації".
У 2008 році суд визнав винними трьох колишніх співробітників міліції у скоєнні вбивства журналіста Георгія Гонгадзе і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі строком від 12 до 13 років.
У 2013 році на довічне ув’язнення посадили Олексія Пукача – начальника головного управління кримінального розшуку МВС. Під час судового засідання за кілька років до цього Пукач назвав замовників вбивства. За його словами, ними були Леонід Кучма, Володимир Литвин та Юрій Кравченко. Втім слідство на його слова не зважило.
Журналіст Олексій Подольський пригадує: згодом Пукачу погрожували, щоби він змінив у своїх показаннях, прибравши звідти Литвина та Кумчу. Подольський – серед тих, хто подав апеляцію на рішення суду.
"Його підставили, як сліпу зброю. Він пішов на це, а вони його підставили", – каже Подольський.
Знайти Гонгадзе після викрадення у 2001 році вимагали і на вулиці, і навіть у Верховній Раді. За словами міського голови Черкас Сергія Одарича, ті, хто у 90х роках осмілювалися критикувати Кучму, зазвичай ставали жертвами кривавих злочинів. Він сам вижив дивом 28 липня 1998 року.
"Через дерева вийшов чоловік, на вигляд йому було років 40, вийшов прямо на мене і по-російському ввічливо запитав:"Ви Одарич Сергій Олегович?". Каже:" Мене послали дуже впливові люди з рекомендацією Вам припинити політичну діяльність", – розповів він.
Відповідати на питання, хто все-таки ці люди, чоловік не став. Однак попередив Одарича про "наслідки" непокори.
Потім, вже виходячи з того місця, політик почув два постріли і зрозумів, що куля потрапила в його ліву ногу.
Причину всього цього Одарич знав. Напередодні він – редактор газети – підписав до друку номер, у якому була опублікована викривальна стаття про торгівлю зброєю. Саме ця публікація, каже він, і стала причиною нападок на всю його команду.
"Я абсолютно переконаний, що це була система", – зазначає мер Черкас.
Наступною жертвою режиму Кучми став народний депутат, що часто критикував екс-президента, Олександр Єльяшкевич. Він надто виступав проти нової Конституції, що мала зробити Кучму царем за російським сценарієм. Молодий нардеп не боявся називати Кучму диктатором і вже тоді вбивцею Гонгадзе. У лютому 2000 році він потрапляє у реанімацію від удару кастетом. Йому дивом вдалося вижити.
"Замовником замаху на моє життя був Кучма. Після цього він не заспокоївся і фактично влаштував на мене справжнє полювання", – пригадує Єльяшкевич.
За подібним сценарієм команда Пукача викрала в той час і журналіста Олексія Подольського.
"Було дуже страшно. Прощався із життям хвилин 20. За цей час у мене посивіло волосся… Після того побиття у мене три місяці не стискалися руки на пальцях", – пригадує Подольський.
Від нього вимагали не писати матеріали про керівництво країни.
"Якщо телебачення і газети контролювати легко, то інтернет – надзвичайно складно. Я думаю, це й було вказівкою Кучми – закрити канал, примусити цього грузина (саме так назвав Кучма Гонгадзе, – ред.) замовкнути. Це призвело до загибелі Георгія", – коментує Сергій Одарич.
Інформація про злочини проти журналістів мала навічно залишитися таємницею, втім дехто зруйнував плани влади. Майор Микола Мельниченко з 1998 року таємно записує розмови у кабінеті Кучми. На конспіративній квартирі він зливає записи Кучми, розшифровує їх. Вони виводять на поверхню страшні речі. Тут інформація і про Єльяшкевича, і про Подольського, і про Гонгадзе.
"Володимир Литвин, який у той час очолював Адміністрацію Президента, брав участь у всіх подібних нарадах, здійснював координацію дій по нейтралізації опозиції… Я думаю, що він мав би відповідати у суді", – вважає Сергій Одарич.
На плівках Мельниченка чути, як Кучма неодноразово пропонував віддати Гонгадзе чеченцям, щоб ті опісля вимагали за журналіста викуп. Цікаво, що Янукович теж представлений на плівках Мельниченка. Експерти вважають, що саме через те, що на плівках "засвітився" Янукович, їх так і не використовували як речові докази. Оскільки якби вони стали публічними, Янукович би лише міг мріяти про президентське крісло. Радше потрапив би у в’язницю.
"За допомогою записів можна притягувати до відповідальності Кучму, Януковича, Азарова, Пінчука… Цей перелік можна продовжувати", – констатує Мельниченко.
Втім три роки тому суд заборонив використовувати касетні записи, зроблені незаконним шляхом. На думку Мельниченка, це було зроблено спеціально. За його словами, плівки є "небезпечними" і для низки сьогоднішній політиків. Саме тому їх і не використовують.
Все вже настільки очевидно, що навіть завжди обережний генерал армії Євген Марчук говорить: "Навіть зараз вважати справу Гонгадзе закритою я вважаю ніяк інакше, як тільки щоб відвести слідство від виходу на замовників вбивства. Ніякої таємниці у цій справі немає".
Проти Кучми відкривали кримінальну справу. Та за часів Янковича – закрили.
"Зараз справу Гонгадзе я б почав розслідувати з іншого боку. Тобто розслідувати всі факти відведення слідства "на манівці", підсовування фальшивого сліду тощо", – каже Марчук.
Чому не розслідували справу Гонгадзе за часів Кучми – зрозуміло. Але ж чому на резонансне вбивство не звернув увагу "народний" президент Віктор Ющенко? Журналіст Олексій Подольський переконаний: Ющенко отримав хабара. Так само збагатився за це і Віктор Янукович. Нібито на один мільярд гривень.
Ще з часів плівок Мельниченка на Кучму працював цілий штаб, який його "відмазує" і відбілює йому репутацію, каже мер Черкас Сергій Одарич.
"Всі заходи по захисту Кучми в цьому скандалі однозначно керуються з єдиного центру. Захист Кучми працював у різних напрямках. З одного боку, це активна робота з парламентом (недопущення того, щоб у Раді тримався законопроект про імпічмент. Це контроль і вплив на парламентську комісію, яка здійснювала розслідування цієї справи", – каже міський голова. – "Це інформаційні вкидання. Активну участь у цьому брали Юрій Кравченко, Володимир Литвин… Стихійно цього не можна було зробити".
Окрема робота велася із дискредитації плівок Мельниченка.
"Була війна, на превеликий жаль. Вона була виграна, бо ЗМІ були в тих же олігархів", – констатує Мельниченко.
На той час зять Кучми Пінчук став медіамагнатом. Купив собі популярну газету "Факти", кілька радіостанцій, а також телеканали "СТБ", "ICTV", "Новий". Усе, щоб врятувати Кучму.
"Була також робота на міжнародних фронтах. Після появи плівок Мельниченка Кучма потрапив у міжнародну ізоляцію. Був час, коли крім Лукашенка з ним більше ніхто не працював", – пригадує мер Черкас. – "У наступні роки Пінчук вів його захист, намагався реанімувати його у світі".
Днями глава СБУ Наливайченко обіцяв відкритого розгляду справи Пукача. У такому разі Кучму навряд чи врятує будь-який імунітет. Таке розслідування, якщо воно буде об'єктивним, має нарешті поставити крапку у резонансній справі щодо вбивства Гонґадзе. Крапку, яка зламає хребет, вибудуваний Кучмою, підтриманий Ющенком та закріплений Януковичем.
