З настанням війни більше чотирьох тисяч дітей із інших областей долучилися до навчання на Черкащині. До дистанційних уроків долучаються учні із північних та східних регіонів України. Новачки є майже у кожній громаді. Як нині відбувається навчання у школах, і як адаптуються тимчасові переселенці, дізнавалися кореспонденти ВІККА-НОВИНИ.
(Відеосюжет доступний до перегляду в кінці сторінки)
Наталія Стеценко проводить онлайн урок для учнів четвертого класу. Вчителька розповідає: з уведенням дистанційного режиму її робочий графік особливо не змінився. З восьмої ранку такі самі уроки, в тому ж класі. Але парти нині пусті: більше 30 учнів спостерігають за нею з екрана.
НАТАЛІЯ СТЕЦЕНКО / ВЧИТЕЛЬКА МОЛОДШИХ КЛАСІВ
Ранок починається з того, що потрібно 31 дитині говорити «доброго ранку». «А як у вас справи?», «А в мене підручник новенький», «А в мене котик з’явився новий».
Педагогиня розповідає: у дітей бувають перебої зі зв’язком. Щоб наверстати пропущене, учні отримують матеріали для самостійного опрацювання.
НАТАЛІЯ СТЕЦЕНКО / ВЧИТЕЛЬКА МОЛОДШИХ КЛАСІВ
Я з дітками і з батьками 24 години на добу. І вночі, і зранку, в будь-який час я відповідаю, можуть мені написати, потелефонувати. Пояснюю, що потрібно зробити. Завжди на зв’язку.
Уроки Наталїі Володимирівни відвідує Єва. Вона приїхала до Черкас із Харкова. Улюблені предмети – українська мова й математика.
ЄВА ФАРТУШНА / ПЕРЕСЕЛЕНКА З ХАРКОВА
На українській мові з нами розмовляють, а на математиці приклади нові, не такі, як ми розв’язували в моїй школі».
Родина Єви тікала від обстрілів, якими накрила Харків Росія. Квартиру їм надали небайдужі містяни. Щоб навчатися у черкаській школі, знадобилися свідоцтво про народження і планшет.
ОЛЬГА ФАРТУШНА / ПЕРЕСЕЛЕНКА З ХАРКОВА
«Донечка займається самостійно. Я спочатку трошки підслуховувала. В неї все гаразд. Вона сказала «Мама, не заважай мені». Бо їй дуже цікаво. Наталія Володимирівна їм як мама, вона їх зачаровує. Дитина сидить, навіть не ворушиться, настільки їй цікаво. У 8 годин встає залюбки і зразу сідає за навчання».
Тетяна виїхала із Маріуполя. До черкаської школи привела сина й онучку. Хлопець цього року – випускник. Йому потрібні були дані про успішність у попередній школі. Їх діставали з-під обстрілів.
ТЕТЯНА ЕКЗАРХО / ПЕРЕСЕЛЕНКА З МАРІУПОЛЯ
Змогли сфотографувати хоч якісь документи, щоб надати хоч якісь оцінки і надіслати з Маріуполя, коли хоч трошки там з’явився вай-фай. Це зробили також батьки, які під обстрілами зайшли до школи. Я їм дуже вдячна, що вони допомогли дітям, бо нас було 57 випускників.
Зараз у цій школі навчаються сорок внутрішньо переміщених осіб. Завдяки інтернет-зв’язку діти не обмежені географічно: дехто живе в інших мікрорайонах Черкас, а хтось навіть за кордоном. Тим, хто у скруті, колектив допомагає знайти канцтовари та одяг. В закладі працюють психолог та соціальний педагог.
ГАЛИНА ТИТАРЕНКО / ДИРЕКТОРКА ЧЕРКАСЬКОЇ ШКОЛИ
Стан в усіх батьків дуже подавлений. Інколи ми дітей не бачимо, батьки приходять самі. Вислуховуємо всі історії. Без сліз інколи їх неможливо вислухати. По можливості як можна їм допомагаємо.
За підтримки ЮНІСЕФ у школі провели захід, на який запросили новоприбулих учнів. На подив колективу, прийшли всі і написали свої мрії на карті.
З настанням війни більше чотирьох тисяч дітей з інших областей долучилися до навчання на Черкащині. Новачки є майже у кожній громаді. Діти потребують не лише знань, але й підтримки колективу.
ОКСАНА КОМПАНІЄЦЬ / НАЧАЛЬНИЦЯ ДСЯО В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ
В принципі це було завжди, але сьогодні особливо видно, що школа це не лише місце, де можна отримати знання. Школа – це ще й колектив, школа – це психологічна підтримка. Це можливість бачити себе залученим в освітній процес, не випадати з нього.
Читайте також:
Бригада черкаської тероборони оприлюднила номер телефону