Після 12 років шлюбу Алла опинилась за дверима з однією сумкою речей. І згодом потрапила в жіночий кризовий центр "Мережка".
15 листопада, до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, у центрі розповіли про історію однієї зі своїх мешканок.
Сьогодні Аллі – 33. Рівно 12 років назад вона закохалася.
"Сімейне життя було як у всіх. Зустрілися, закохалися, одружилися. Першою народилася Катя. Далі – ще двоє дівчаток-погодок. Я, щаслива мама трьох донечок: Катюшки, Віталінки та Кароліни. Довго сиділа в декреті. Грошей не вистачало. А чоловік до роботи був не охочий і працював періодично", – згадує Алла.
Після виходу з декрету жінка одразу влаштувалася на роботу. Працювала багато і важко. Бо в трьох дітей і потреби не малі. Чоловік засів вдома і навіть не збирався допомагати. Жінка розуміла, що грошей не вистачає. А коли ще й дізналася, що чоловік взяв на її ім'я кілька кредитів – вирішила їхати підзаробити в Київ. На той час пропонували зарплату вдвічі більшу ніж в Черкасах.
"Я розуміла, що час відстань і обставини нас віддаляють, але трималася заради дітей, – пояснює вона. – Минулого літа в гуртожитку, де я жила, сталася пожежа. На щастя, я вижила, але дуже постраждала. Найбільше – ноги. Протягом двох місяців я пережила кілька пересадок шкіри, важку та виснажливу реабілітацію. Дякую лікарям, що поставили мене на ноги. Весь час мене підтримувала лише сестра", – ділиться Алла.
В пожежі жінка втратила все: останні речі, гроші, документи. Речами та грошима на лікування допомагали небайдужі. Після виписки вона поверталася в Черкаси… ні, не додому. Бо "дому" вже не було.
"Коли я повернулася, дітей вже не було. Чоловік віддав їх до інтернату. В паспортному столі повідомили, що я вже розлучена. Все це сталося зі мною і без мене! Я стояла на порозі дому, після 12 років шлюбу з одним пакетом речей. В руках тримала адресу дитячого будинку, де перебували мої діти" – розповідає Алла.
Про "Мережку" Алла дізналася від подруги, а та – з соціальних мереж.
"Ксюша (подруга) взяла мене до себе пожити. Та я розуміла, що не можу весь час жити у подруги, у неї своя сім’я. Знімати житло теж змоги не було. Знесилена після операцій і реабілітації я звернулася в "Мережку". Там розповіла свою історію соціальному працівнику – Вікторії. І мене взяли на тимчасове проживання", – згадує вона.
Зараз Алла важко працює. І вдень, і вночі. Всі вихідні проводить з дітьми. По телефону щодня з ними на зв’язку. Отримує консультації наших психолога, юриста та інших спеціалістів, яких потребує.
"Я відкладаю кожну копійку. Планую ще попрацювати, можливо за кордоном, назбирати грошей хоча б на кімнатку в гуртожитку. І забрати дівчаток до себе. А можливо, якщо влаштуюся, переїдемо в іншу країну. Я хотіла забрати дівчаток цієї ж секунди. Та нажаль, можливості центру на сьогодні цього не дозволяють. Але без дітей дуже важко", – каже Алла.
Як повідомляв сайт vikka.ua, черкаський кризовий центр три роки чекає від міської влади обіцяного ремонту.
Будьте завжди в курсі найсвіжіших новин – підписуйтесь на наш канал в Telegram!
