У Черкасах переселенка з Донеччини в’яже іграшки і допомагає ЗСУ (ВІДЕО)

Вікторія — переселенка з Донеччини. У перші місяці повномасштабного вторгення залишалася у рідному місті. Але ситуація з обстрілами поступово ускладнювалася. Тому разом з рідними жінка вирішила виїжджати до Черкас. Свою історію жінка розповіла журналістам vikka.ua.

“Лягала спати, було дуже шумно дома. Я засипаю і кажу: боженька, дай мені якийсь знак. І доня присилає, її руководітєль питає: ви евакуювалися? Є можливість переїхати в Черкас із закладом. І ми згодилися: я, мама і доня”, – розповдає переселенка з Донеччини Вікторія Кавиршина.

Війна змусила покинути не лише рідну домівку, а й втратити роботу. На Донеччині жінка працювала оператором складу на м’ясокомбінаті. Але в новому місті жінка не опустила руки, а знайшла нову справу.

Додавало сил Вікторії і улюблене хобі — в’язання іграшок. Розпочала займатися цією справою за місяць до повномасштабного вторгнення.

“Побачила дєвочку в гарному платті і біля неї сидить кролик з великими вухами. Я прям закохалась, взяла нитки, які є в мене там були, там якісь пухнаті ниточки і за два дні зв’язала, якраз племінниці був день народження, зв’язала зайчика”, – каже Вікторія.

З початком великої війни нове хобі заспокоювало жінку і відволікало від подій. Так поступово жінка зв’язала багато іграшок і вирішила спробувати їх продати ще в рідній Донеччині.

Вікторія розповідає: “Прийшло 8 березня. Я взяла ці іграшки, взяла у дєвочки мильні букєтіки гарні і вийшла. Думаю дай попробую продать, треба щоб воно радувало. Всі іграшки скупили, мильні букєтіки ці скупили. Я така довольна, купила на всі гроші пряжі і з цього почалося в’язальне життя моє”.

У новому місті продовжила свою справу. Вікторія познайомилася з іншими майстринями, які вимушено переїхали до Черкас. Разом з ними почала продавати свої іграшки на ярмарках.

“Пішла я і організатор каже: завтра виходь. А в мене цілий чемодан іграшок, вяжу, вяжу, воно успокаює, я кайфую, коли вяжу і все, пішла я на ярмарку, начала знайомитись з майстрами”, – розповідає Вікторія.

Та ярмарки майстрині допомагають не лише продавати іграшки, а й зібрати кошти для військових.

“Зараз у нас буде фестиваль благодійності і там ми відсоток ЗСУ звичайно передамо, завжди донатуємо. Це наш обов’язок. Я на ЗСУ і на медичні заклади донатую. Там туди трошки, туди, тому що всім треба допомагати”, – каже пані Вікторія.

В’язання іграшок, ярмарки, робота — поступово жінка знайшла себе в новому місті. Відкрила для себе ще одну справу для душі — дівичвечори у творчій студії. Щоп’ятниці разом з іншими жінками збираються, розмовляють і створюють.

“У мене дуже було багато дівчат от саме ВПО, коли їм необхідна ось ця соціалізація, чи як правильно сказати. Це коло однодумців, ми багато спілкуємося, після дівочого вечора всі виходять наповнені. Такий йде обмін енергетикою, енергією своєю”, – розповідає власниця творчої студії Ярослава Косенко.

Жінка зізнається: Черкаси стали для неї другою домівкою. Попри життєві труднощі вона разом з іншими переселенцями намагається будувати своє життя тут. У помічі в новому місті стали й самі черкащани.

“ВПО — вони дуже сильні. Ми всім чатом збирали на Херсон, ми всі підтримуємо, нас всі підтримують і черкащани. Ми заселились в пусту кімнату і всі Черкаси допомагали і якісь штори, якісь гардінки, якісь ковдрочки”, – додає Вікторія.

Але попри це жінка мріє скоріше повернутися додому, в рідну Донеччину.