У черкащанки Марини Діхтяр рідкісне онкологічне захворювання – мезотеліома очеревини. Врятувати Марину можна. Ціна операції – 72 тисячі євро, пише "Обозреватель".
Народилася Марина в Смілі, де жила до 1996 року, а потім поїхала до Дніпропетровська вступати до університету.
– У 11 років у мене виявили сколіоз, який швидко прогресував, – розповідає Марина. – Уже через рік ситуація настільки погіршилася, що лікарі запропонували мене прооперувати. Батьки відмовилися – я була маленька, їм було мене шкода. Коли я досягла повноліття, поїхала на консультацію в інститут травматології і ортопедії. Лікарі сказали, що можуть поліпшити стан мого хребта, і я вирішила робити операцію. Це було серйозне хірургічне втручання. На жаль, операція не допомогла – у мене сталося відторгнення металевих імплантів, залишилися тільки кісткові, які підтримують хребет у поперековому відділі.
Три роки Марина пролежала в ліжку – спочатку в гіпсовому корсеті від підборіддя до таза, потім в металевому. Навіть сидіти було не можна через навантаження на хребет. Коли через два роки корсети зняли, дівчині довелося заново вчитися ходити.
– Коли корсети зняли, у мене була повна м'язова атрофія, я не могла втримати в руці навіть чашку з чаєм, – продовжує свою розповідь Марина. – Спочатку повзала на колінах, потім потихеньку почала ходити. Трохи зміцнівши, повернулася в університет, знову на перший курс. І темою курсової роботи вибрала "Спорт як соціальна адаптація інваліда в суспільстві" – те, що було для мене максимально актуально.
Працюючи над курсовою, Марина прийшла в дніпропетровську організацію паралімпійців "Інваспорт", оскільки в бібліотеці було дуже мало інформації на тему її дослідження. Познайомившись з Мариною, спортсмени запросили її займатися з ними. Дівчина почала наполегливо тренуватися, виконувала силові вправи, які дають навантаження на хребет, і настільки втягнулася, що через деякий час вже виступала на змаганнях з жиму.
Через 4 роки після того, як з неї зняли корсет, Марина посіла третє місце в Кубку України з жиму.
– У 26 років я вийшла заміж. Чоловік і його мама були проти моїх занять спортом, і я поступово відійшла від тренувань, – розповідає Марина. – Але сімейні стосунки не склалися. У 2010 році ми розлучилися, і я вирішила переїхати і почати все спочатку. Вибрала Київ, щоб бути ближче до батьків. Влаштувалася на роботу в будівельну компанію, в відділ закупівель. А потім, в 2015 році, мені поставили діагноз онкологія.
Навесні 2014 року Марина помітила, що у неї постійно підвищена температура, тоді як симптоми застуди були відсутні. Лікарі відправили її здати аналізи на ВІЛ і на гепатит, але нічого не виявили. А влітку у дівчини почалися серйозні проблеми з кишечником.
На УЗД кишечника лікарі виявили у Марини рідину в черевній порожнині, якої там бути не повинно. Дівчину запевнили, що вона розсмокчеться, але вона нікуди не поділася, а кількість тільки збільшувалася.
– Влітку 2015 року у мене почалися проблеми з серцем, з пам'яттю, із зором, відбувалося щось жахливе, і я злякалася, що скоро помру, – зізнається Марина. – На якісь періоди я припиняла походи по лікарях, потім знову починала, в результаті потрапила по швидкій допомозі в БСП. Там мене хотіли розрізати і подивитися, що відбувається всередині, – без попереднього діагнозу, без КТ, без МРТ, без УЗД, це мене налякало ще сильніше. Звідти я втекла і знову почала шукати лікаря.
Черговий гастроентеролог, побачивши, що кількість рідини в очеревині знову збільшилася, відправив дівчину до пластичних хірургів. В результаті діагноз був поставлений – мезотеліома черевної порожнини.
За статистикою, в Америці щороку виявляють близько 300 випадків мезотеліоми на 325 мільйонів осіб населення. Виходить, таких випадків один на мільйон.
Дівчині важко було повірити, що її уразила настільки рідкісна і жахлива хвороба. Вона навіть поїхала до Ізраїлю, де мезотеліому підтвердили і запропонували зробити операцію. Почувши про те, що являє собою операція, і дізнавшись, що досвіду проведення таких операцій у лікарів цієї лікарні немає, Марина відмовилася і поїхала додому.
Марина вирішила боротися з хворобою іншим шляхом – зробивши акцент на імунітеті і спорті.
– У той час я була дуже слабка і почувалася погано – не могла самостійно піднятися по сходах, сильно задихалася, проблеми з кишечником тривали. І я почала потихеньку займатися – пішла на крос-фіт. Спорт знову поставив мене на ноги. Коли трохи зміцніла, тренер переконав мене присідати зі штангою, і зараз я присідаю вже 25 кг. Через три місяці занять тренер поїхав з України, а я повернулася в тренажерний зал і стала займатися сама. Дуже сподівалася, що за допомогою спортивних тренувань зміцню імунітет, і організм сам позбудеться від хвороби. Кожен день я займалася по дві-три години. Через силу, через біль, через сльози. З твердою вірою в перемогу.
У вересні Марина пройшла комп'ютерну томографію. Обстеження розбило надії і показало прогресію захворювання. Тоді дівчина вирішила робити операцію.
– Є дуже мало місць в світі, які мають досвід лікування мого захворювання. Лічені одиниці хірургів займаються мезотеліомою. В Україні таких хірургів немає. Я дуже уважно вивчила все про свою хворобу, що є в Інтернеті, списалася з лікарями і спілкуюся на тематичних форумах з людьми з усього світу.
Головне, пояснює Марина, встигнути зібрати гроші і зробити операцію, поки печінка, нирки і легені не вражені хворобою. Якщо це трапиться, прогноз погіршиться. Зараз німецькі лікарі кажуть про п'ять років безрецидивної виживаності. Щоб такий результат став реальністю, потрібно лягати на операцію якомога швидше.
На жаль, українські благодійні фонди відмовляються допомагати дорослим пацієнтам. Але Марина не сидить, склавши руки. Вона подала документи в МОЗ з проханням про часткову оплату операції. Дівчина звертається до своїх друзів на Facebook, виступає на телебаченні і в пресі з проханням допомогти їй врятуватися від хвороби. Завдяки небайдужим людям зібрано вже більше половини суми.
– Я вивчила вартість лікування в різних точках світу, розіслала свої документи, і максимально прийнятні умови запропонували в Німеччині. Щойно я перекажу гроші на рахунок клініки, вони призначать день операції. Вартість лікування – 72 тисячі євро, з яких зібрано 47 тисяч. Збір йде дуже повільно, і можна банально не встигнути. Я дуже хочу жити. Будь ласка, допоможіть мені. Я вас не підведу. Я виграю боротьбу з хворобою. Вірю, що все вийде. І вдячна кожному, хто вірить в мене. З вашою допомогою я впораюся.
Карти для надання допомоги:
4188 3726 6297 0275 "Аваль"
5168 7556 0078 7085 Приватбанк
Western Union Maryna Dikhtiar
PayPal ludmila.vlasova777@gmail.com вибрати send to family / friends і вказати Help to Maryna
Як повідомляв сайт vikka.ua, на хворобу Паркінсона у Черкасах цьогоріч захворіли вже понад 200 осіб.