Це друга частина нашого дослідження із пошуку старих евреських синагог у Черкасах. Нагадаємо, що понад 120 років тому у місті було 13 синагог та молитовних будинків. До наших днів збереглося лише три будівлі. Де знаходилися інші?
Ознайомитися із першою частиною можна за посиланням.
Синагоги на Музикантській вулиці
На Музикантській, а нині Святотроїцькій вулиці, розміщувалися дві релігійні споруди черкаських євреїв. Одна з них по нинішній вулиці Святотроїцька, 50 (неподалік «німецького будинку»). Ця будівля збереглася і уціліла до наших днів. Нині там мешкають люди.
Що відомо про цю будівлю? У ХХ столітті Борух Дунаєвський заповів своє житло за адресою Музикантська, 32, єврейській общині під будинок молитви. Будівля була дерев’яною, тому потребувала ремонту. Згодом на цьому місці була збудована кам’яна споруда, а керівництво міста дало дозвіл на відкриття молитовного будинку.
За твердженням Юрія Мариновського, «можна сказати, що у серпні 1924 року молитовний будинок «Ремесленний» припинив своє існування». 23 серпня 1924 року комуністична влада дозволила місцевим євреям провести у цій будівлі збори, щоб вони створили общину і мали можливість використовувати її у своїх цілях. Але в той день для євреїв синагогу відкрили востаннє. «Після закінчення зібрання Окрлидвинком наказав поліції «будинок запечатати». При цьому було вказано: «Ніяких молінь Комісія влаштовувати не дозволяє». Окрім того, за словами Юрія Мариновського, ще у квітні 1924 року молитовний будинок обстежив А. Александров, керівник Черкаського окружного товариства пам’яток. Він взяв на облік деякі речі, які перебували в синагозі. Зокрема, старий мідний підсвічник «з чеканими левами і стилізованим рослинним орнаментом». Вага його була – 12 фунтів (5,5 кг).
Згодом будинок реконструювали і зробили 11 квартир, де понині живуть черкащани.
Ще один молитовний будинок розташовувався там, де зараз ДОСААФ. Адреса – вулиця Музикантська, 6. 22 травня 1892 року до черкаського нотаріуса Павла Дашковича прийшли міщанин Юра Белицький і купець Нухіл Бухін разом із представниками єврейської общини Черкас. Нотаріус затвердив заповіт про передачу земельної ділянки і будівлі, яка на ній знаходилася, єврейській общині під синагогу. Опис майна, що передавався, виглядав так: «собственное свое имущество по улице Музыкантской, заключающее в себе земли 155 кв. саженей (282 м. кв), имеющие меры, как заявили стороны от межи Нахамы Цукерман вдоль по улице 10 саженей по межи бывшей Мошка Зурочки, ныне Пейсаха Главцова по правильную линию 10 саженей…». Словом, ділянка з будинком були невеличкі. Оцінили майно в 1000 срібних монет.
Щоб відшукати цей будинок, довелося дослідити дві мапи: сучасну і карту німецької аерофотозйомки 1943 року. Саме на останній чітко видно чотири житлові будинки від повороту на вулицю Кавказьку до перехрестя із вулицею Хрещатик. Колишня синагога розміщувалася по правий бік від входу до сучасного ДОСААФу.
Примітно, що старостою цієї синагоги був купець Школьников. Він ж був власником так званого «комплексу Школьникова» – серії прибуткових будинків по вулиці Хрещатик поруч із ДОСААФ.
Даних про закриття синагоги чи перенесення від неї молитовних книг не має.
Синагоги, які вціліли
Окрім синагоги «Ремісників» по вулиці Святотроїцької, вціліли ще дві: синагога Тверського по бульвару Шевченка, та синагога Скловського, по нинішній вулиці Слави.
Синагога Тверського
Про неї відомо дуже мало. Будівля збереглася, проте перебуває в аварійному стані. Стоїть зачинена. Це будівля за адресою бульвар Шевченка, 176. З усіх архівних документів, які вдалося дістатися, лише ось цей витяг із протоколу.
Ймовірно, що в будинку сталася пожежа. Спільнота кустарів попросила місцеву владу повернути залишки будматеріалів на будівництво клубу. За словами Юрія Мариновського, «можна передбачити, що релігійна община була зареєстрована у 1923 році. Ймовірно, що після пожежі будівля, як синагога, перестала існувати. Мабуть, із цією подією і пов’язують передачу із синагоги Тверського в синагогу Скловського 18 свитків Тори».
Синагога Скловського
Будинок збудували у 1880 році. На той час це була друга синагога у Черкасах. Перша, дерев’яна, розміщувалася внизу на вулиці Єврейська, нині Гагаріна. Про неї ми писали вище.
Будинок належав купцю першої гільдії Скловському. Він розташовувався по Троїцькому провулку, 4. Згодом провулок став Клубним, а нині це вулиця Слави, 11.
Реєстрація общини після приходу більшовиків відбулася у 1923 році. За даними Юрія Мариновського, збереглися устави, Тори, метричні книги, типові договори, фінансові документи, опис майна тощо. «У 1926 році кількість прихожан складала 84 людини, 1928 року – 133, 1929 році – 206, а у 1931 році – 90. У 1932 році у місцевої влади виникла ідея закрити синагогу і розпустити общину», – написав у своїй книзі Юрій Мариновський.
Був складений акт. Мовляв, у будівлі повна антисанітарія. Але, щоб не вдарити обличчям у багнюку, запропоновано місцевим євреям провести збори, оголосити про створення нової общини, відремонтувати будівлю і взяти її в оренду! Провести ремонт місцеві євреї погодилися, навіть принесли гарантійний лист. Проте у березні 1932 року місцева влада заявила, що єврейська громада ремонтувати синагогу відмовляється, тому її реєстрація, як общини скасовується. Того ж року будівля була передана під вантажі «Союзхліба». А в середині 30-х там заселили людей. У 60-х роках надбудували третій поверх. Нині це житловий будинок.
Синагога, яку не вдалося знайти
Мова йде про синагогу Беня по вулиці Лікарняна. Де саме розташовувалася будівля – невідомо. Про неї нема жодної згадки ні у Юрія Мариновського, ні у Василя Страшевича.
Вулиця Лікарняна – це нинішня вулиця Дашковича. Історики говорять, що ймовірно, по вулиці Дашковича, на місці сучасного «Спартака» могла бути синагога. Проте жодних доказів нема .
Бень був черкаським підприємцем. Не бідним. Він володів винокурним заводом і випускав 10 тис. відер пива на рік. Його завод розташовувався на Митниці.
Водночас, за даними Василя Страшевича, по вулиці Олександрівська (нині бульв. Шевченка) розміщувався особняк власника тютюнової фабрики Зарицького. Він передав його єврейській общині під начальну школу і синагогу при ній. У 1951 році приміщення було конфісковане і передане спорткомітету. Згодом у колишньому молитовному будинку організували зали для гімнастики, фехтування, підсобні приміщення. Будівлю зруйнували у 80-х роках, коли там почали будувати Трикотажну фабрику та будівлю міськвиконкому.
Синагога на Гостромогильній
Синагога при цукровому заводі. Знайти її було дуже важко. Нині на цьому місці двір дитячого садочку. На пошуки і ймовірне місце розташування наштовхнула дарча, яку склали при передачі майна. За даними Юрія Мариновського, «адреса Гостромогильна, 81 з’явилася в 1914 році, коли Черкаська міська управа видала дозвіл домовласникам Іосифу Манусову, Меєру Ляховецькому, Хаиму Сафяну й Іосилю Дукельському на будівництво деяких приміщень. А пізніше по свідченням Черкаської міської управи у другій частині кварталу № 131 по вулиці Гостромогильній, 81 рахується дві будівлі: одна двоповерхова – під синагогу, інша – під школу». Вже у серпні 1918 року власники передали майно єврейській общині під синагогу. Площа ділянки, згідно купчої, 845 кв. саженів, а це 1 537 м. кв.
Де була ця сакральна споруда? Щоб з’ясувати це, довелося детально розглянути мапу Черкас за 1908 рік, де місто розбивали на квартали. 131 квартал, згаданий у документі нотаріуса, мав такі межі: вулиця Чехова, Гостромогильна, Заводська (нині – Амброса) та Монастирська (нині – вулиця Кобзарська).
Також довелося ще раз звернутися до аерофотозйомки німців, яку вони зробили у 1943 році над Черкасами. Вулиця Гостромогильна на цій мапі існує. Вона ділила навпіл завод «Машбуд» і квартал нинішніх вулиць Чехова – Амброса – Шевченка-Кобзарська.
Найоптимальнішою ділянкою по площі в 1,5 тис. м. кв є ділянка, обведена жовтим кольором. На мапі 1943 року там саме є дві будівлі. До наших днів вони не збереглися.
У переліку синагог за 1922 рік синагога при цукровому заводі згадується. Ймовірно, що у 1924 вона перестала існувати. Існує витяг із протоколу, датований жовтнем 1924 року. У ньому зазначається, що в районі цукрового заводу єврейського населення нема, тому будівлю колишньої синагоги треба передати профспілці цукрового заводу під облаштування клубу.
Нині на цьому місці дитячий садочок, а точніше ігрові майданчики дитячих груп. Найцікавіше, що поряд із синагогою по Гостромогильній був скіфський курган.
*****
Майже всі сакральні єврейські пам’ятки для Черкас і жителів міста втрачені. Вони залишилися в пам’яті жителів міста і в документах архівів. У фондах Обласного краєзнавчого музею зберігаються тори, підсвічники і менори з черкаських синагог.
А тепер дамо відповідь на запитання, яке, ймовірно, мучало кожного з вас: чому синагоги і молитовні будинки розміщувалися в такий близькості одна від одної? Дійсно, якщо накласти на мапу молитовні будинки євреїв, то відстань між ними не перевищує 1-2 кварталів. Річ у тім, що синагоги мало розташовуватися у пішій доступності одна від одної. Ходити в молитовні будинки потрібно було пішки. Тому, щоб туди могли потрапити, як молоді, так і люди похилого віку, їх відкривали неподалік одна від одної.
* Матеріал підготовлено завдяки Єврейській общині м. Черкаси, Віталію Пітвалу та Черкаській бібліотеці для юнацтва ім. В. Симоненка.
Приєднуйтеся до телекомпанії ВІККА:
Читайте новини на сайті: https://www.vikka.ua
Підписуйтеся на Telegram: https://t.me/vikka_news
Коментуйте в Facebook: https://www.facebook.com/TelekanalVIKKA
Дивіться в Instagram: https://www.instagram.com/vikka_tv
Підтримайте донатами: А-банк 5375235110071785
МАЛО ВАМ ЖИДОВ ?…