37-річний Сергій Молодик із Заліського Тальнівського району увечері 28 серпня накинувся на власних дітей. 10-річну Карину – доньку дружини від попереднього шлюбу, вдарив ножем у живіт, а власного трирічного сина Іллю вкинув до криниці. Сам заховався в кущах. Подробиці того жахливого вечора – у матеріалі журналіста "Вечірніх Черкас" Юрія Стригуна.
"Якби не поліція, люди би влаштували йому самосуд, – розповідає виходець із села 40-річний Ігор Кочмар. Він живе в райцентрі. – Я вчора подзвонив у село, то сам був у шоці. Скільки живу, в нас такого не траплялося".
Сільський голова Сергій Панченко згадує хронологію подій.
"Це трапилося під вечір, десь о 17.30, – каже Сергій Миколайович. – Між батьком і дітьми сталася якась сварка на побутовому рівні. Матері вдома не було. Коли я вже прибув на місце, Карину забрала швидка. Батько сховався в кущі і його шукала поліція. Найгірша ситуація була із хлопчиком. Іллю батько вкинув не до класичної криниці, а до свердловини, з якої насос качав воду. Її ширина в діаметрі – 40 сантиметрів. Жоден із рятувальників не міг туди втиснутися. На дні колодязя була дощечка, за яку дитина трималася, щоб не потонути, це його врятувало. Почали шукати худеньких хлопців. Зголосився полізти Андрій Скрипник. Пожежники спустили його тросом. Він дістав закоцюблого хлопчика на глибині 25 метрів. Звідти рятувальники підняли його нагору. Зараз його життю нічого не загрожує. Просто дуже змерз".
За словами сільського голови, батько хлопчика був п’яний.
"Він не місцевий, – розказує Сергій Панченко. – У березні вони приїхали разом із жінкою – Мариною Марченко із Золотоніського району. Марина – заліщанська. Родина ніде не працювала. Назвати її геть неблагополучною я не можу. У нас півсела ніде не працюють і цмулять горілку".
Начальник Тальнівського відділення поліції Ігор Голота каже, що затриманий не може згадати причину своєї агресії.
"Ми його знайшли за годину. Мотиви нападу на дітей він згадати не міг, бо був сильно п’яний. Матері вдома не було. Дівчинка у стабільно важкому стані лежить у лікарні. Загрози життю хлопчика немає".
17-річний Андрій Скрипник навчається в Черкаській медичній академії на фармацевта.
"Того дня ніякого особливого передчуття не було, – згадує. – Зранку поїхали з батьком косити люцерну, повернулися й відпочивали. Раптом загавкав собака. Зайшов сільський голова, став просити батька, щоби той погодився. Бо мені ще 18 років немає. Пощастило, що матері не було вдома. Вона нізащо би не відпустила. Приїхали на місце – повно народу. Поліція, рятувальники, селяни. На порозі – великі краплі крові. У веранді – ліжко з калюжею крові посередині. Свердловина дуже вузенька. Спочатку провели репетицію. Обв’язали мене мотузками, спустили на глибину два метри й потім підняли. Руки тримав скрюченими донизу, бо дуже вузько. Спустили до самої води, а там теж вузько. Та ще темно й страшно. Чути, як дитина щось пробує сказати й захлинається водою. Тримається з останніх сил. Взяти руками – неможливо. Гукнув нагору, щоби перестали там балакати й слухалися мене. Наказав спустити нижче у воду по пояс. Поки вовтузився, від холоду стало відбирати ноги. Зовсім не чув їх. Якось однією ногою притиснув малого до стінки криниці. Гукнув, щоби тягли. Так і волочив. На половині дороги дитина просто відрубилася. Втратила свідомість, перестала плакати. А в мене просто дико заболіла нога, бо розтягнув. Думаю, зараз упущу донизу й усе. Але, Слава Богу, витримав. Виліз нагору, наче на світ народився. Дядьки сміються, радіють і я з ними. Приїхали додому – матір таблетками відпоюють".
Любов – мати хлопця, каже, що не знала про його вчинок.
"Я гнала череду. Приїхали за ним, коли Андрій був із батьком. Батько дав згоду. Коли я взнала – знепритомніла від жаху. Зараз уже стало легше. Окрім сина маю старшу доньку. Хвалитися дітьми не буду – нехай люди в селі про них скажуть".
"Ілля опритомнів того ж дня, – каже завідувач дитячого відділення Тальнівської районної лікарні Олександра Назарук. – Переломів немає, лише синці. Дівчинка зараз знаходиться у хірургії, вона після операції. Шия була порізана, але судини не зачеплені. Численні рани у живіт. Зараз дитині даємо антибіотики, розчини, крапаємо. Вранці її брата перевели у стаціонар дитячого відділення. Вчора з дітьми була баба, сьогодні приїхала ще й мати".
Сергій Молодик родом із села Хвильово-Сорочин, Золотоніського району. Воно у підпорядкуванні Деньгівської сільської ради.
"Він із багатодітної родини, – розповідає сільська голова Деньгів Лариса Головань. – Мати отримала звання "Мати-героїня". Оце бачте, якого героя народила! Сергій пив горілку. Жінка в нього така ж. У старшої дівчинки постійно були воші. Коштом сільської ради ми постійно возили їх на щеплення, бо грошей у них не було. Марина ніби трохи працювала в магазині. В селі говорили, що чоловік її лупцює. Я поїхала розбиратися. Питаю її:
– Він тебе б’є?
– Ні-ні, ніколи не бив.
– Ну, якщо ніколи не бив, то що я можу зробити?"
Анатолій Воропай із Хвильово-Сорочина згадує, що Сергій гарно співав.
"Їхня мати закінчила Канівське культпросвітнє училище. Тому дітей навчила співу. В дитинстві Сергій співав разом із братом перед кожною шкільною лінійкою. Брат його зараз у Києві. Олександр Молодик – артист хору імені Верьовки. А цей був тут і пив горілочку. Трохи працював у місцевому лісництві".
Суд залишив Сергія Молодика під вартою на 60 днів. Затриманий у суді свою провину визнав. Йому висунули підозру у вчиненні злочину по другій частині 115 кримінального кодексу – умисне вбивство двох або більше осіб. Йому загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі або, в разі виявлення обтяжуючих обставин – довічне ув’язнення.
Як повідомляв сайт vikka.ua, на Черкащині чоловік ледь не відправив на той світ дворічного сина і 10-річну падчерку.
Будьте завжди в курсі найсвіжіших новин – підписуйтесь на наш канал в Telegram!
