День 24 лютого 2020 стане особливо пам’ятним для десятикласниці Золотоніської СШІТ №2 Ольги Тупоти: вперше після тривалого лікування вона переступила поріг рідної школи. До цього педагоги проводили заняття з дівчиною вдома. Проте, коли вони з мамою дізналися, що найкраща реабілітація – ходьба, вирішили: Оля самотужки ходитиме на індивідуальні уроки. Перший – фізика о 9-ій ранку.
Про це пише Золотоноша.City.
Історія хвороби
Діагноз дівчини – ідіопатичний сколіоз 4 стадії. Слово "ідіопатичний" означає, що причина цієї форми сколіозу невідома. Юнацький ідіопатичний сколіоз виникає у 10-14-річних дітей. Ця форма сколіозу частіше зустрічається у дівчаток, ніж у хлопчиків. У більшості випадків юнацького сколіозу дитина не помічає проблеми. Оскільки більшість таких пацієнтів не відчувають ніякого фізичного болю. Захворювання часто навіть не виявляють, доки деформація не спрогресувала і не стала очевиднішою.
Проблему з викривленням хребта помітила невропатолог Золотоніської районної лікарні Наталія Головачук. Вона направила до Київського інституту ортопедії і травматології, куди дівчина поїхала разом з мамою Наталією Іванівною. Вони були переконані, що після консультації столичних ортопедів отримають спеціальний корсет для вирівнювання хребта. Щоправда, поїздку пришвидшили відвідини приватного лікаря-ортопеда у Смілі, де побували на початку січня 2019 року. Заздалегідь у телефонному режимі записалися на прийом, діждалися черги. Після обстеження спеціаліст порадив ортопедичні устілки у взуття. Не пройшло й двох тижнів, як постава дівчини вочевидь змінилася: вона стала припадати на одну ногу… У столиці юнку оглянув лікар-ортопед Шевчук і направив до хірурга. Абсолютно нічого не підозрюючи, зробили нові рентген-знімки, бо привезені із Золотоноші виявилися неякісними. Слово "операція" було, як грім серед ясного неба. Ще більше ошелешила сума, необхідна для оперативного втручання, – 160 тисяч гривень.
"Де взяти такі кошти? До кого звернутися за допомогою? Скільки може чекати госпіталізація? Як затягнеться реабілітаційний період? Ці питання не давали адекватно оцінити ситуацію, – розповідає Наталя Іванівна, пригадуючи щохвилинно ті страшні дні. – Охопив розпач! Гостроти додало сповіщення, що дитина – інвалід і треба оформляти інвалідність".
У Київському інституті ортопедії і травматології поставили перед фактом: операції у них виконує польський хірург, бо в Україні таких спеціалістів немає. Він прибуває з Польщі суто для проведення оперативних заходів, а весь післяопераційний період – під контролем київських колег. Це відразу не сподобалося батькам. "Що ж це за лікар, коли він наступного дня навіть не бачить, у якому стані пацієнт?" – не розуміла мама, медик за фахом.
Під час оформлення інвалідності довелося поспілкуватися з матерями діток, котрі мають функціональні проблеми зі здоров’ям, яких привезли в установу на інвалідних візках. Саме там дізналася, що спеціалісти в Україні таки є: аналогічні операції проводять у Харкові, Одесі. Як сказали в Києві, втручання треба було проводити ще вчора. Тож, часу на роздуми не було. Але ж і 100 тисяч на дорозі не лежать…
Допомогли земляки
Поїхали до Харкова замовляти корсет. Він обійшовся у 10 тисяч гривень, які по дещиці присилали на картковий рахунок хто міг. Хоча можна було замовити його виготовлення й за державні гроші. Але для цього треба було чекати щонайменше 2,5 місяці.
Через місяць використання корсету Оля показалася лікарю на перевірку. Знімки прогнозували покращення, та харківські спеціалісти наполягали на терміновій операції. Майстри з виготовлення ортезів та підтяжок підказали, що у Харківській клініці для харків’ян такі операції проводять безкоштовно. "Може, у вашому регіоні теж є така медична програма?"
Наталя Іванівна подалася у Черкаську обласну раду, зібрала купу документів. Сказали: "Коли знайдете лікаря, тоді, може, чимось і допоможемо". Знайшла! У Київському "Охмадиті" – лікаря Левицького. Запропонували два варіанти – чекати 3 місяці дешевого імпланта за 30 тис. грн чи зібрати 160 тис. грн на надійніший. Дешевий імплант не влаштовував тим, що на його очікування пішло б ще три місяці дорогоцінного часу. До того ж, його міцність ніхто не гарантував. З відгуків пацієнтів стало зрозуміло, що після встановлення такі конструкції у більшості випадків тріскаються і доводиться знову йти на операцію. Окрім витрачених коштів, це ще й складне повторне втручання в організм.
Тож, прийнятним залишився тільки другий варіант: збирати кошти! Але наскільки затягнеться цей процес? Однокласники Олі разом з класним керівником Тетяною Терещенко організували благодійний ярмарок. Це був початок. Його підхопили учасники і глядачі золотоніської "Ліги сміху". За продані квитки та опущені в скриньки гроші виручили майже 21 тисячу гривень. Операція пройшла успішно.
Для реабілітації лікарі рекомендували спеціалізовану фізкультуру та плавання. Ніхто із золотоніських спеціалістів не взявся розробляти практичний курс лікувальних фізичних вправ. Кажуть, такого випадку у практиці ще не було, бояться відповідальності. Для занять плаванням потрібен басейн. До найближчого у Чорнобаї складно добиратися. Навіть в авто дівчині важко переносити дорогу сидячи. Тож зупинилися на найбільш прийнятному варіанті – ходьбі.
"Щодня ми прогулюємося з мамою вуличками нашого мікрорайону, – розповідає Оля. – Щоразу обираємо новий маршрут: до магазину, до дитячого садочка, шостої школи. Боялися, що зима буде сніжною: хурделиці, ожеледь. Не справдилося. Тому наразі сама відвідую індивідуальні заняття у школі. За однокласниками не сумувала, бо вони мене часто навідували вдома разом з Тетяною Вікторівною. А от за школою смуток був".
Як повідомляв сайт vikka.ua, у Черкасах юна переселенка з Донеччини потребує допомоги.
У нашому Telegram каналі – тільки найважливіші та найактуальніші новини!
