Два роки тому напередодні зимових свят хлопчик Андрійко з Черкас робив іграшкових сніговиків, щоб зібрати гроші собі на операцію. Мама хлопчика розповіла виданню "КП" в Україні ", як він зараз почувається.
Мама Андрія Олена Семилет до сих пір вважає те, що трапилося, справжнісіньким новорічним дивом.
"Я вірю, що є Дід Мороз і що він проходив у ті дні десь неподалік від нашої лікарняної палати, коли ми зробили першого сніговита", – каже Олена.
Історія Андрійка почалася два роки тому: чотирирічний хлопчик почав робити сніговичків, щоб зібрати гроші на лікування лейкозу. Лікувати дитину потрібно було в Білоруському республіканському науково-практичному центрі радіаційної медицини, оскільки в Україні допомогти не змогли. У Білорусі були готові прийняти хлопчика на лікування, але сім'ї не вистачало грошей, курс коштував 35 тисяч доларів.
За декілька тижнів до Нового року Олена принесла в лікарню шкарпетки, рис, фломастери, щоб хоч трохи відволікти дитину від хворобливих процедур. Мама і бабуся робили перші фігурки сніговиків, а Андрійко їх розфарбовував. Вони виходили гарненькими, і іграшки вирішили продавати.
Тим часом Олена зверталася до фондів, дзвонила на телеканали, про хлопчика написали кілька видань. Але потрібну суму зібрати не вдавалося. Залишалося одне – продати квартиру, опинитися буквально на вулиці. І сім'я вже була готова до цього.
"Я якраз їхала в Україну, щоб продати нашу квартиру. І в цей час почали надходити повідомлення з банку. На наш рахунок надходили гроші. Переклади робили люди з України, Білорусі, Росії, Ізраїлю, Німеччини", – розповідає Олена.
Про хлопчика, який в лікарні шиє сніговиків і продає їх, щоб зібрати на лікування онкозахворювання, на своїй сторінці у Facebook написала Світлана Кацуба з Ізраїлю.
Історія зворушила користувачів соцмереж і люди почали переводити гроші на рахунок Олени, замовляти сніговиків. Необхідну суму на лікування хлопчика вдалося зібрати за п'ять днів.
"Завдяки вашій підтримці, молитвам, допомоги ми закінчили лікування! На початку цього тижня ми їздили на контроль в Гомель, таких поїздок буде з десятки протягом 5 років. Часто чую:" Ну що, все закінчено? Тепер живіть, як і раніше! "Життя повністю змінилася, але висновок один -" Дихати на повні груди! Цінувати кожну хвилину життя! Бути поруч, не дивлячись ні на що! "– близько місяця тому написала на своїй сторінці в соцмережі Алена Семилет.
Зараз Андрійко вдома. Він не ходить в садок, тому що поки є медичні обмеження, але друзів у нього багато. Хлопчик любить машинки і конструктори лего.
"До нас приходить вчителька і займається з ним підготовкою до школи. Можливо, перший час ми будемо вчитися дистанційно. Я сподіваюся, що через кілька років ми перейдемо до звичайної школи. Потім вступимо в університет. Андрюша хоче стати льотчиком або лікарем", – розповідає Олена і додає, що дуже сподівається, що з нього вийде той чоловік, яким вона буде пишатися.
Що стосується сніговичків, то найперший, зроблений малюком в лікарні, досі "живе" вдома у Олени і Андрійка.
Як повідомляв сайт vikka.ua, вчитель-ветеран із Золотоноші збирає кошти на лікування доньки.
