Киянка Валентина Сабельникова – авторитетний фахівець в області фен-шуй – кілька років тому додала до своєї біографії нову сферу діяльності і разом з чоловіком Костянтином Корзою, ландшафтним дизайнером і доктором богослов'я, створила на Черкащині ферму Organic Villa, пише "Обозреватель".
Для Валентини та її чоловіка новий бізнес виглядає цілком логічним наслідком їх світогляду: все повинно бути гармонійно, від простору до відносин з природою.
Валентина розповіла про особливості органічного сільського господарства і про те, як зробити корисний продукт ще й прибутковим.
За сімейними обставинами
Ідею органічної ферми жінка виношувала давно, з 2005 року, з моменту придбання земельної ділянки в селі Миколаївка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Землю придбали по 5000 грн за гектар: курс тоді був 5 грн за долар, але все одно дуже дешево. Тому, крім ділянки з будинком, прикупили ще ділянку 4 га, "про запас".
"Спочатку ми з чоловіком просто тікали від міської суєти і моторошної втоми в тишу села з її дивовижними запахами і звуками природи, чистою криничною водою і солодким повітрям. Для нас це була романтика, інше життя після суєтного Києва", – розповідає Валентина Сабельникова.
На своїй земельній ділянці біля будинку вона разом з чоловіком намагалися щось удосконалити, висаджувати і доглядати. Земля знімала стрес і втому від розумової праці, умиротворяла.
"На "великій" ділянці ми почали з оздоровлення землі. До нас її обробляли хімічними препаратами, і, не вилікувавши її, ми ризикували захворіти самі. Тому ми п'ять років взагалі нічого на ній не вирощували, а потім засіяли житом, зібрали урожай і стали володарями екологічно чистого борошна. З нього пекли хліб і відразу відчули величезну різницю між державним хлібом і власним", – каже киянка.
Саме в той час її організм перестав сприймати магазинні продукти, – розповідає вона. Почалася страшна алергія на все; шкіра, як лакмусовий папірець, реагувала на хімічно оброблені фрукти і овочі – і з супермаркету, і з ринку теж. Доводилося купувати продукти тільки у перевірених людей. Для цього спеціально їздила у села та шукала тих, хто вирощує овочі без "хімії".
На дачі родина теж намагалася виростити для себе овочі та фрукти, користуючись тільки органічними добривами і засобами захисту від шкідників. Але для цього потрібна була інформація і досвід.
Європа під Корсунем
У той час родина багато подорожувала по Україні, а щороку на місяць виїжджала до Європи на своїй машині – подивитися, як живуть і господарюють в інших країнах.
"Подорожуючи по Німеччині, ми вперше побачили спеціалізовані магазини, де продавали органічні продукти. Харчуючись цими продуктами, я на очах почала одужувати. Для мене це стало відкриттям", – пригадує Валентина Сабельникова.
Друзі зі Страсбурга влаштували українцям екскурсію на органічну ферму за 80 км від міста. Сюди з'їжджалися люди з різних міст, щоб купити на тиждень молока, сиру, йогурту, сметани.
"Мені було незрозуміло, навіщо, якщо все це можна придбати в спеціалізованому магазині? Друзі пояснили, що ці поїздки, перш за все, подобаються дітям. Дітлахи, яких привозили батьки, спостерігали, як живуть корови, коні, кози, домашня птиця; допомагали їх годувати, доглядали за ними і з нетерпінням чекали, коли знову приїдуть на ферму", – каже жінка.
Вона була зачарована побаченим. Повернувшись в Україну, разом з чоловіком всерйоз взялися за вивчення методів органічного землеробства і вирішили створити еко-ферму на власній ділянці, у селі.
"Наше село досить депресивне, або скоріше стагнуюче: зі 150 залишилося лише 30 дворів, де постійно живуть близько 100 осіб. Але при цьому тут маса переваг, – говорить пані Валентина. – Є всі комунікації в досить хорошому стані (телефон, електрика, дороги). Вартість електроенергії в селі на 50% менша, ніж у місті, плюс на опалювальний сезон видається хороший ліміт (кілька тисяч кВт) за мінімальним тарифом. Нічний опалювальний тариф – найнижчий і ефективний, тому ми встановили трифазний лічильник, теплонакопичувачі замість радіаторів. І взялися за проект".
Як будували ферму
"Оскільки ми з чоловіком професійно займаємося дизайном, ландшафтним дизайном, а чоловік – ще і конструюванням, то за проекти теплиць і інших будівель платити не довелося: все розробили самі", – каже Валентина Сабельникова.
Родина довго вивчала різні види теплиць. Найбільше сподобався сонячний вегетарій. Це специфічний різновид теплиці: південний схил знаходиться під ухилом, щоб максимально отримувати сонячні промені в короткі світлові дні, а північна сторона закрита, щоб взимку відсікати холод з півночі. Вегетарій – найголовніша теплиця. Вона цілорічна і дуже економічна, в ній вирощується вся рання розсада, за рахунок чого справа стає рентабельною.
Навколо вегетарія вони побудували 31 плівкову теплицю по 30 кв. м (3 грядки довжиною по 11 метрів). Навіщо так багато теплиць? У кожну можна посадити окрему культуру, адже, наприклад, огірки і помідори "не дружать", їм потрібні різні умови.
"Як ми все це зробили: замовили частини вегетарія на заводі харчового обладнання; купили листи полікарбонату з фурнітурою; залили і утеплили бетонний фундамент; побудували північне закрите приміщення з газобетону; купили біогумус і 4 сім'ї земляних черв'яків-старателів, а також органічне насіння. Встановили бочки і систему крапельного поливу, системи охолодження, опалення та електропостачання", – зазначає пані Валентина. – Вегетарій обійшовся у 200 тис. грн, а кожна плівкова теплиця – 18 тис. грн. До інвестицій залучили сім'ю своїх друзів в рівних частках з нами: вони вклали гроші, а ми – свою працю з будівництва ферми і землю".
Теплі грядки
На фермі родина вирощує помідори, огірки, перець, баклажан, цукіні, гарбуз, редис, бобові та полуницю, а також зелень: петрушку, базилік, м'яту, шпинат, рукколу. На перелік в 52 найменування отриманий органічний сертифікат європейського стандарту.
Киянка використовує сучасні, але досить прості, бюджетні методи ведення господарства: крапельний полив, агроволокно. Агроволокно – спеціальна тканина, яку кладуть на землю, прорізають отвори, садять в кожен отвір розсаду. І після цього можна не думати про бур'яни до самого врожаю, оскільки з-під агроволокна бур'янам не пробитися, а ось земляним черв'якам і корисним бактеріям дуже комфортно. Система крапельного поливу виключає необхідність бігати по грядках зі шлангом.
Для трав і полуниці організували короба і теплі грядки під відкритим небом (теплі вони тому, що під шаром ґрунту там шар соломи і листя, все це гниє і виділяє тепло, що зігріває коріння рослин у прохолодну погоду).
"Завдяки цьому отримуємо ранній урожай, а ранні овочі, зелень і ягоди дуже рентабельні. Зараз наш сімейний рівень доходів як мінімум не нижче, ніж був, коли ми жили в Києві і займалися проектуванням гармонійного простору і дизайном", – розповідає Валентина Сабельникова.
Конфітюр із помідорів
"Ми виростили за два роки два врожаї і налагодили збут. Обійшли зі своєю продукцією кілька великих мереж супермаркетів. Зараз наші овочі продаються в маркетах, інтернет-магазинах, органічному шоу-румі; ведемо переговори з мережами супермаркетів в Києві. Отримуємо замовлення від ресторанів. Беремо участь у виставках і ярмарках органічних продуктів. Наші діти, PR-фахівці, живуть в Києві, фермою не займаються, але допомагають у просуванні бренду і продукції", – каже жінка.
Багато продукції родина продає знайомим, постійним замовникам, зокрема через сторінку в "Фейсбуці". Полуницю у них цьогоріч викупили ще до дозрівання.
А томатів було так багато, що виникла необхідність їх переробляти. Жінка відшукала і допрацювала самостійно рецепт томатного конфітюру – це стало їхньою фішкою, адже в Україні не прийнято робити щось солодке з помідорів. Плюс чіпси, соки, соління, пульпа для італійської пасти. Ще соус песто з базиліка.
"Люблю довести все, чим я займаюся, до досконалості: колір, форма, смак, запах. Чим більше органів почуттів отримає позитивне враження, тим більше успіху і продажів", – зауважує пані Валентина.
Песто, конфітюри, чіпси, пасту і соління жінка готує сама, за допомогою своїх сільських подруг. Вони за це грошей не беруть, тут діє дуже зручна сільська система бартеру: наприклад, комусь можна заплатити тими ж помідорами, когось потрібно звозити до Києва тощо. Продають через соцмережі, сайт (доставляємо на власному авто) або на виставках органічних продуктів.
Томатного соку цьогоріч отримали більше тонни, тому уклали договір із консервним заводом – це вже буде промислова партія соку.
Людський фактор
Оскільки у Миколаївці, як і в більшості українських сіл, люди й гадки не мають про органічне землеробство, Валентина Сабельникова почала просвіщати і агітувати. Навіщо? Ну, хоча б з меркантильних міркувань: коли сусіди поливають свої городи отрутою від колорадських жуків, їй доводиться ставити екрани, щоб уникнути попадання бризок на їхню землю. Крім того, вона – людина віруюча, надає великого значення духовним аспектам буття. Для неї важливо жити в гармонії з природою, бачити, а не руйнувати, своїм прикладом показувати, що можна і потрібно робити інакше.
"Ми з чоловіком розповідаємо односельцям, наскільки шкідливо їсти кроплені овочі, пояснюємо, що ліки обійдуться дорожче. Та й продавати отруйні овочі та фрукти іншим людям – це гріх, фактично порушення заповіді "Не убий", – каже пані Валентина. – Ще ми показали жителям у наочних цифрах, скільки вони витрачають грошей на дров'яне опалення через нераціональне використання дров, які відбуваються втрати тепла через неутеплені вікна і стіни. І ви знаєте, успіхи є! Сусіди перестали викидати побутове сміття в ліс, скоротили хімічну обробку землі, почали користуватися агротканинами і крапельним поливом, встановили в своїх будинках металопластикові вікна, утеплюють фасади будинків. Є навіть такі, які перестали орати землю традиційним способом, трактором (це знищення ґрунту), а замість цього стали користуватися мотоблоком, розпушуючи тільки поверхневий шар".
На еко-фермі працює чотири найманих працівника. Спочатку вони постійно сперечалися з господарями про те, як треба господарювати. Мовляв, господарка приїхала "з асфальту" і нічого не розуміє.
"Діди пололи грядки, прадіди пололи, а я збираюся без прополки обійтися? Так, кажу, я лінива, тому використовую агроволокно. У підсумку після двох врожаїв я для них стала авторитетом. У свідомості цих людей стався переворот. Навіть конфітюр з томатів для себе почали варити, а для села це ж абсолютно немислимий кулінарний "шок", – розповідає Валентина Сабельникова.
Жінка каже: найскладніше – з матеріалістами, які не вірять в чудеса. Рослини хворіють і гинуть від поганих слів, думок. Органічним землеробством не повинні займатися люди, які не сповідують філософію цього руху, чекають надприбутків чи ставляться, як до чогось буденного.
"Для мене кожен помідор, кожна ягода полуниці – це диво Господнє. І робота мені в радість, – каже вона. – "Займайтеся улюбленою справою, і ви ніколи не будете працювати" – це про нас із чоловіком".
Як повідомляв сайт vikka.ua, екологічно чисті овочі вирощують усім селом на Черкащині.
