Енергійне інтерв'ю Андрія Сеньківа з президентом федерації баскетболу Михайлом Бродським – про те, навіщо йому це все, чому дає гроші майже всім клубам, про конфлікти з Коломойським, топ-тренера Мурзіна і постах в фейсбуці.
Коли стали президентом ФБУ, ви говорили, що ваше головне завдання − врятувати український баскетбол. Вам це вдалося?
Нескромно буде говорити, що це все я зробив. Але так, доклав до цього руку. Баскетбол не просто вижив, а претендує на те, щоб бути спортом №2 після футболу. Хотілося б, звичайно, щоб був спортом №1, але це складно.
Реально зробити баскетбол супер популярним видом спорту, якщо зали вміщають тисячу чоловік?
Правильно кажеш − нам потрібні зали. Нам це вдалося. Ми продавили через попередній уряд субвенції на спільні будівництва залів з місцевими радами. Є відгук − закінчуються будівництва в Рівному, Кам'янському, Хмельницькому. Почали активно в Тернополі. Там є розуміння. Але є мери, які не хочуть цього. Наприклад, в Черкасах. Хоча там і клуб є, і діти, і моя приватна школа, яка виховала Михайлюка, Кобця, Ткаченко. А він не хоче баскетболу і все. У нього інші завдання − він тротуарною плиткою займається. Головне завдання в нашому житті − інвестувати в дітей, в спорт. А він інвестує в тротуарну плитку свого заводу.
В цілому у нас є зали – шкільні, університетські. Давайте їх задіємо, приведемо до ладу, відремонтуємо, почнемо задіяти за призначенням. Зараз прийшов міністр, як я завжди жартую, фізкультури, Бородянський. Він почув наші вигуки, почув Бубку, він хоче розвивати масовий спорт. Зали − це зали, потрібна велика кількість небайдужих людей і підтримка держави.
Як зробити так, щоб професійний баскетбол в Україні не залежав від небайдужих людей, а хоча б трошки заробляв?
Зі спонсорами біда. Немає масовості, не працює система в усьому. Ми ж пострадянські люди. А там все було безкоштовно.
Але вже 30 років минуло.
Мойсей водив євреїв по пустелі 40 років. Тільки тоді середній вік життя був 40 років. Тому нам ще до 30-ти належить 30.
Ми знаходимо спонсорів всупереч. Потрібно міняти закони, щоб меценати могли зайти і все могло розвиватися. Зараз приймуть закон про казино, дадуть гроші на зали. Потрібно брати багато речей з Європи, Америки. Чекати, поки все само зміниться, складно. Потрібно стимулювати, це держава повинна робити. Ось зараз буде велике зібрання, "Київ-Баскет" стане акціонерним товариством − я підібрав 12 людей. Вони виберуть собі президента і будуть розвиватися. Потрібно, щоб мери теж брали участь, щоб це тусовка була, був інтерес.
Що потрібно, щоб бізнесмен взяв свої гроші і віддав їх на баскетбол?
Потрібні такі провідники, як я. Що потрібно, щоб струм йшов? Провід. Ми є, намагаємося.
Уявіть, що у мене дуже багато грошей. Умовте, щоб дав на баскетбол.
Ти маєш совість? Ти соціально відповідальний? Скільки можна − ти ж з собою не забереш ці гроші. Ніхто не йде ось так (затискає кулаки), кулаки у всіх розціплені. Гроші з собою не забирають. Подумай про дітей, про своє місто, про престиж. Якщо будеш цим займатися, з'являться повагу, нові можливості. Це ж громадянське суспільство − будеш знайомитися з усіма. Це цікаво. Потім виникає додатковий інтерес − команда, дітки.
Ось я зараз пішов, привітався з усіма хлоп'ята, збірниками, з усіма особисто знайомий − це приємно. Мій Ваня Ткаченко з моєї приватної школи. Прийшли, обнялися, я кайфонув.
Чому так кайфуєте саме від баскетболу, а не, наприклад, від футболу?
Це ще пішло з 90-х. Я завжди любив баскетбол, це якісь шахи. Культурний вид спорту, безконтактний, соціальний. Завжди подобався, вже 30 років так.
У футбол не думали зайти?
Ні. Я дружив з футболістами, знаю, що це таке. Це більше індустрія, це не соціально.
Ви не хочете, щоб баскетбол став такою ж індустрією?
Хотів би, щоб у нас було стільки ж грошей. Але не хотів, щоб баскетбол міняв свою соціальність.
Що вкладаєте в поняття "соціальність"?
Це команда, це спілкування. У футболі не так – там б'ють один одному по ногах, а тут дають один одному пас руками, поважають. Це інше, інший вид спорту.
Коли ви прийшли в ФБУ, то сказали, "Якщо через 2 роки тут не будуть продаватися квитки на всі матчі і в залах не буде людей, навіщо тоді я тут". Все ок?
Так, але хотілося б краще. Це Славік (Лопушанський, відповідає за маркетинг в ФБУ) не допрацьовує, це він винен, все не так робить. Якщо серйозно, то зараз є зали і матчі, на які люди не можуть потрапити – немає місць.
Ви плануєте бути президентом федерації ще один термін?
Термін добудемо, а там життя покаже. Я ж не вирішую.
Можна ж любити баскетбол і допомагати дітям, не будучи президентом ФБУ.
Буде хороший кандидат, я побачу, що він може зробити краще, ніж я, то піду на пенсію. Якщо він мене не переконає, буду конкурувати з ним на з'їзді.
Яке найбільше задоволення приносить вам баскетбол?
Ось я зайшов в роздягальню, привітався з усіма хлопчиками. Отримав задоволення. Успіхи Михайлюка – теж. Я кайфував на Матчі всіх зірок. Дітки. Не хочу в розмові з тобою займатися якимись пишномовними фразами. Мені все в баскетболі приносить задоволення. Це дивно. Я божевільний. Ти на мене так дивишся … Кондратьєв теж такий, за що я його і люблю в принципі. Він теж пришелепкуватий. Бачу, що коли програли, у нього очі, повні сліз. У мене таке ж. Ми божевільні. Так і назви – "Бродський – пришелепкуватий".
Реально, щоб ще один маленький українець потрапив в НБА?
Михайлюк – великий трудівник і розумниця. Він дуже багато працює над собою, навіть не уявляєте наскільки. У Кобця ще не пропали ці шанси, він ще може потрапити. Тренер потрібен – як Міхельсон. Це все комплекс: мама, тато, Бродський. Це все повинно скластися.
Ми брали інтерв'ю у Володимира Бринзака і кілька разів запитували, що він зробив не так на посаді президента федерації біатлону. Він так і не відповів. Ви можете відповісти, що зробили не так у керма баскетбольної федерації?
Я б хотів, щоб баскетбол став ще більше. Я збільшив його в чотири рази − кажу про різні змаганнях. А я хотів − в сім. Хотів би, щоб у суперлізі було 12 клубів, а не 9. Поки не вийшло. Хотів, щоб ми завоювали якісь медалі, крім 3 на 3 і Універсіади. А на чемпіонаті Європи. Вірю в цю нову команду, молодих хлопців. Ми навчилися витягати їх з клубів. Вони вже інші люди − патріотичнішими. Ось з Пустовим розмовляв, він говорить, що завжди дуже радий грати за збірну.
Він за ці два матчі зіграє більше, ніж за півроку в "Барселоні".
Ну дивись − у нього там тренування, Барселона, 500 тисяч в рік. А ми нічого не платимо. Він приїхав за країну, розумієш? Якщо говорити в цілому про те, що я зробив, то скажу так: "Зробив мало. Можна було зробити і хочу зробити більше ".
Ви робите багато, щоб в суперлізі було більше команд, ви − як мінімум, ініціатор створення і фінансування багатьох з них. Через це вся баскетбольна тусовка говорить про те, що ви впливаєте на клуби, тренерів, склади, менеджмент. Це правда?
Ви знаєте, в чому головна суть спортивного маркетингу? Непередбачуваність результатів. Є баскетбол, оцінюю, що це все − мої діти. Я впливаю на всіх дітей. Я люблю їх, а вони − мене. Люблю тих, хто любить мене і баскетбол. Але я не впливаю завжди, а тільки тоді, коли їм погано. От не було в Харкові клубу − і я впливав, підтяг Коваля, спонсорів, знайшов нового президента. Запустив − пішло. Не вистачало грошей − з кишені свої віддавав. Це все моє вплив.
У Миколаєві була криза, не могли розібратися. Я вплинув публічно, сказав, як треба. Вважаю, що це правильно. Зараз впливаю на Рівне, тягну Ліщука, губернатора, мера, шукаю спонсорів. Якщо трохи не вистачить грошей − свої дам, поки вони своїх місцевих спонсорів знайдуть. На кого ще можу впливати? На Коломойського або на "Хімік"?
На свій рідний клуб "Черкаські Мавпи" я теж не впливаю. Чи не керую тренером, не займаюся менеджментом − там є люди.
У Черкасах ви зарплату платите?
Я плачу. Точніше − моя компанія. І то не всю.
А в "Київ-Баскет"?
У цьому клубі дуже багато спонсорів. Буває, що спонсор вчасно не виплачує. Тоді плачу я, потім мені повертають.
Якщо грають "Київ-Баскет" і "Черкаські Мавпи", кого підтримуєте?
Це помилка, що "Київ-Баскет" − моя команда. Ще раз повторюю − це реальне акціонерне товариство. Зараз формалізується в документах. Там дуже багато спонсорів. Коли будь-яка команда грає з Черкасами, я підтримую баскетбол. Я за непередбачуваність результату. Головне − щоб ніхто не міг це передбачити. Якщо це є, тоді є інтерес. Я за інтерес.
Були випадки, які доводять, що для федерації "Мавпи" − не особливий клуб. Але все ж − етично, що президент федерації і співвласник клубу − один і той же чоловік?
Чи етично було б, якби в Черкасах раптом прийшов нормальний мер, який би хотів забрати команду. Я віддав би її із задоволенням. Єдине − залишив би собі дитячу спортивну школу. Це мої любов, щастя, задоволення. Це вже нікому не віддам, це вже мої діти будуть вести. А головну команду − будь ласка, забирайте. Я б навіть нічого не сказав, якщо вони б захотіли її перейменувати. Хто фінансує, той і придумує назву. Але поки ситуація наступна − або я, або в Черкасах немає команди.
Кому ще ви так допомагаєте?
Я поставив на ноги "Одесу", вже не допомагаю − хіба що з залами. У Харкові вже все − в цьому місяці з'явився новий спонсор, закрили бюджет. "Запоріжжю" періодично допомагаю, зараз у них невелика криза − доведеться допомагати. Не повірите − навіть був момент з "Хіміком", я позичав їм гроші. А якщо шукаю спонсорів, то вважається, що допомагаю? Морально, авторитетно, але так. Я ж допомагаю не тільки суперлізі − жіночим командам теж. Але я б хотів, щоб мені не треба було допомагати.
Але буває різний. Ось Дубинський прийшов з "Прометеєм", загорівся і тепер нам допомагає, всього українського баскетболу. Попросив його Кривий Ріг взяти, він тепер і там підтримує.
Якщо зараз дзвонить Кондратьєв і каже: "Грошей немає. "Дніпро" може зникнути ". Які ваші дії?
Я і Кондратьєву допомагав в той час, поки у них не з'явилися нові можливості. Як? Впливав на місцеву мерію, щоб вони йому допомагали. Що міг, то робив. Я всім допомагаю, мені все одно. У баскетболі у мене немає ні ворогів, ні друзів. Є тільки любов. Всі, хто витрачає гроші на баскетбол, такі ж божевільні, як я. Всіх їх люблю. В незалежності від того, подобаємося ми один одному крім баскетболу. Без них, без тієї самої Кондратьєва немає баскетболу.
А без Коломойського?
Теж немає.
Раніше він допомагав багатьом клубам.
Від утримував 7 клубів. Але ніколи не впливав на результат. Ніколи! Єдина його претензія була, є і буде − він вважає, що судді судять нечесно, грають в букмекерські справи. Але це не правда. Вони − частина шоу, теж помиляються. Баскетбол − швидка гра зі складними правилами, які можна трактувати в будь-яку сторону. Ми зараз поставили в кожному клубі за рахунок федерації відеоповтори. Головне, що хвилює Коломойського − щоб все було чесно.
У 2015-му ви говорили, що Коломойський "за сепаратизм в баскетболі". Коли Коломойський повертався в Україну, не було страху, що він знову почне щось мутити?
Це ж добре. Ось мій конфлікт з ним привернув додаткову увагу до баскетболу. Це промо, реклама. Він так це сприймає, сміється. Ну посварилися, ну помирилися. Це ж баскетбол.
Є шанс, що він знову буде власником баскетбольних клубів?
Спонсор − так. Але серйозно заходити він не хоче. Я хотів би, щоб Коломойський підтягнув спонсорів у Львові, на Волині, в Івано-Франківську, в Буковелі. Але він навіть не хоче говорити про це.
Він говорив мені, що не допомагає "Дніпру". Ви говорили, що навпаки.
Він допомагає їм шукати спонсорів.
Як ви іншим клубам?
Так. Він же з Дніпра. Зараз вони залом зайнялися на дві тисячі місць. Дай їм Бог його зробити. Це покращує весь баскетбол. Не можна грати сам з собою, потрібен суперник. Дай Бог йому здоров'я, нехай допомагає, кому потрібно.
Здивувалися, коли Грегорі Коломойський приїхав в Україну?
Я сам колись підтягував Гришу в баскетбол. Привіз йому першу майку, показував, розповідав, закохував його в баскетбол. Просто люблю Гриця. По життю. В незалежності від моїх відносин з Коломойським. Гриша − це окремо. Я був в курсі, що він займається. Перехід до "Дніпра" − логічне завершення цього.
Він добре грає в баскетбол або грає тому, що він – син дуже впливової людини?
Дуже складно. Якби не Ігор Валерійович, може бути, Грицька і не було б в "Дніпрі". Він же грав в Ізраїлі, але до цього клубу не мав відношення Коломойський. Вони пробують, все пробують. Йому ж 21 рік. Заграє він в баскетбол, ми зрозуміємо після 23-х. Там подивимося. Він забиває трешечкі, в останній грі навіть підбори робив. Напевно, команда, що претендує на чемпіонство, − це не його команда. Але 11-12-м гравцем він цілком може працювати на тренуваннях і виходити на пару хвилин.
Охарактеризуйте президента "Дніпра" Валерія Кондратьєва трьома реченнями.
Він безмежно любить баскетбол. Не завжди навіть адекватно. Але без нього баскетболу немає. На цьому етапі. Хотів би, щоб у нас в країні було 12 таких Кондратьєвих, а краще – 24.
Чому, ви пояснювали невиклик Тимофієнко в збірну фразою: "Подякуй Кондратьєва"?
Кондратьєв тоді впливав на публічні позиції Тимофієнко. Що я буду гравців обговорювати? Вони самі не пам'ятають, що говорять. Тут немає питання про моє конфлікті з "Дніпром". Гравців цього клубу просто нікуди викликати. Ось зараз приїхало 17 чоловік, гратимуть 12, куди тут Тимофієнко? Є Пустовий, Герун, Кравцов. Це я ще про Льоню не кажу.
Щоб закрити це питання: якщо Лінь завтра переходить в "Дніпро", його викличуть до збірної?
Ну звичайно. Мішула з "Дніпра" викликався. Закурдаев зараз у збірній. Але той же Глєбов – хіба він збірку? Гравець, який починає публічно робити заяви про тренера … На місці тренера я б його не взяв ніколи. У команді повинна бути ще хімія, все в хороших відносинах. Якщо пішов конфлікт, то вже все. Так є і буде в усьому світі. Це людські відносини.
Ви часто пишете в фейсбуці: шлете в "ж*пу", критикуєте євробляхеров, викидаєте скріни листувань з Коломойським. Це поведінка відповідає рівню вашої посади, рівня президента федерації баскетболу?
Такий світ. Сьогодні світ без соцмереж не існує.
Чому це потрібно особисто вам?
Світ такий. І я такий. У себе в фейсбуці написав: "Я такий, який я є". Я пишу свої емоції, погляди, відносини. Я нічого не викидав. Якщо говорити про Коломойським, то він перший почав − мені довелося відповісти. Пишу я не "в ж*пу", а "ж." Це ж неправильно. Може, я мав на увазі інше, розумієш? Ну ти ось так відчув. Пишу те, що пишу.
Просто іноді сходиш з розуму, коли читаєш дурості цих людей. Вони дозволяють собі ображати. Що робити? Мовчати? Я більшою мірою мовчу. Ось Шарій на мене наїхав, Лукаш, Фукс. Якщо у тебе немає ворогів, ти ніхто.
Скільки зі свого бюджету витрачаєте в рік на баскетбол?
Дуже багато. Відсотків 60-70 від того, що заробляю, йде на баскетбол. Дружина незадоволена, діти незадоволені.
Як їм це пояснюєте?
Ніяк. Це мої гроші. Що хочу, те з ними і роблю.
Ви хотіли б більше витрачати?
Хочу більше заробляти, щоб більше витрачати на баскетбол. Але ні, не хочу витрачати. Свої гроші вже не хочеться витрачати, чесно. Уже потрібно думати − у мене 5 онуків, 4 дітей. Хоча ось ці мавпочці (показує в бік залу, де тренується збірна України, – прим. Tribuna.com) мені цього не дадуть.
Ви хочете потрапити в історію?
Увійшов в історію, не ввійшов – це визначаємо не ми. Нікуди не хочу увійти, хочу зробити те, що можу зробити.
Люди, які займаються публічною діяльністю, роблять це через марнославства в тому числі. У вас хіба немає такого?
Немає в мене марнославства. Я не лізу нікуди, роблю свою роботу і все. Моє марнославство − це моє почуття самозадоволення.
Мурзін – топ-тренер?
Звичайно.
Ви серйозно?
Упевнений в цьому. Інша справа, що у нього є проблеми. Він дуже закритий в собі. Не може відкритися і знайти спільну мову з багатьма хлопцями. Але як тренер, якщо брати розуміння баскетболу, − він топ.
Він ще може повернутися на рівень національної збірної?
Національної збірної – немає. А команди суперліги, яка бореться за чемпіонство, – повинен. Його критикували тільки тому, що у нас завжди виграє команда, а програє тренер. Це у всьому світі так. Тренер завжди винен.
У вас не було відчуття безпорадності в багатьох матчах збірної, коли він працював?
Було. Як і те, що тренер безпорадний. Я йому зібрав команду − він обіграв Іспанію. А потім Чорногорія. Я приїхав на ту гру. Як зараз пам'ятаю той жах, програли 6 очок. До цього дня вважаю, що там були його помилки. Але що робити? Люди помиляються.
Він ваш друг?
Ні, ми не спілкуємося. Просто завжди добре ставився до нього, як до баскетболіста. Він у мене теж грав.
Багатскіс − краще тренер, ніж Мурзін?
На сьогоднішній день – так. Федерація теж так вирішила. Призначили його. Але взагалі побачимо. Мурзін же вийшов з групи на Євробаскеті, програв в плей-офф майбутньому чемпіону. Так що нічого такого страшного він не зробив.
23 лютого збірна України зіграє у відборі до Євробаскету-2021 Запоріжжя проти Угорщини. Час початку гри − 18:00. Квитки можна купити тут.
Як повідомляв сайт vikka.ua, "Черкаські Мавпи" відкрили баскетбольну Спартакіаду.
Будьте завжди в курсі найсвіжіших новин – підписуйтесь на наш канал в Telegram!
