Під Черкасами у селі Василиця (зараз мікрорайон Дахнівка) 102 роки тому був знайдений унікальний скарб. Він датований XIV століттям. Нині цей скарб відомий, як Василицький, інформують в групі Історія міста Черкаси в мережі Фейсбук.
Скарб у горщику виявили 5 жовтня 1921 року в селі Василиця при випадкових обставинах. Його виявили на території садиби місцевої жительки Насті Чемерис під час викопування ями під стовп для воріт. Скарб знаходився у керамічному горщику: зверху лежали срібні монети, а під ними – срібні каблучки, браслети, застібки та ін. Горщик було розбито і викинуто, частину срібних речей розтягнено селянами, а найбільшу частину привласнила господарка садиби.
Так би скарб і залишився невідомим для загалу, якби не енергійні дії та наполегливість уповноваженого Черкаського окружного комітету охорони пам’яток старовини, мистецтва й природи Олександра Олександріва. З великими труднощами йому вдалося зібрати майже всі речі, розтягнені василицькими селянами. Спочатку скарб, що складався з 51 прикраси та 60 монет загальною вагою близько 700 гр., зберігався у Черкаському окружному музеї ім. Т. Шевченка. Зважаючи на особливу цінність знахідки, на пропозицію Всеукраїнського археологічного комітету Всеукраїнської академії наук в 1925 році О. Олександрів привіз речі скарбу до Києва, де виступив із доповіддю про нього.
Згідно з постановою Всеукраїнського археологічного комітету скарб із Василиці було передано до Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка.
Нині чотири прикраси і 52 монети зі скарбу зберігаються в Національному музеї історії України, а 47 прикрас – у його філії – Музеї історичних коштовностей України.
Василицький монетно-речовий скарб відноситься до найвизначніших пам’яток післямонгольського-ранньолитовського часів з території м. Черкаси. Він складається з срібних жіночих прикрас булгарського типу та срібних золотоординських (джучидських) монет і їх наслідувань. Серед останніх – монети київського князя Володимира Ольгердовича (1362–1394). За монетами час приховання Василицького скарбу можна визначити в проміжку між 1376 та 1380 роками.
Кому ж належав цей скарб? Існує версія, що його приховав представник місцевої татарської адміністрації. Але ця думка є хибною, адже речі були заховані щонайменше через півтора десятка років після того, як ці землі перейшли під контроль Великого князівства Литовського в результаті перемоги над Золотою Ордою в битві на Синіх Водах (1362). Більш логічною є версія, що скарб міг належати купцю, котрий скуповував награбоване татарськими воїнами і таким чином поповнював свої коштовності.
Василицький скарб є важливим свідченням процесу появи міста Черкаси. Місце його знахідки знаходиться на відстані 8–10 км по шляху (по прямій лінії – близько 5 км) від історичного центру міста. І на території кол. с. Василиця, і в центрі Черкас виявлені сліди поселень 2-ї пол. XIV ст. Найімовірніше, що Василицький скарб є свідченням того, що після чергового нападу татар жителі поселення Василиця змушені були покинути насиджені місця і переселитися до форпосту (замку) Черкаси, який міг забезпечити їх захист. Тому й уявляється реальний зв’язок між хованням скарбу на рубежі 1370–1380-х років та першими письмовими згадками про Черкаси на рубежі 1380–1390-х років.
Читайте також на сайті ВІККА
6 травня 1961 року на Черкащині в селі Піщани, Золотоніського району, звичайний комбайнер знайшов цінний скіфський скарб. Був знайдений унікальний набір античного бронзового посуду, який складається з 15 предметів.
