Майже 80 працівників Іркліївського риборозплідника побоюються постійної зміни некомпетентних керівників та ризику, що ті доведуть підприємство до зубожіння. Днями Держрибагентство оголосило конкурс на посаду директора ДП "Іркліївський розплідник рослиноїдних риб" та вже за тиждень має оголосити нового керівника. Що ж стало каменем спотикання на підприємстві – дізнавався сайт vikka.ua.
Із червня цього року підприємство залишилося без керівника. Попередні двоє директорів, призначених Держрибагентством, за словами місцевих працівників, просто не справлялися з господарством, оскільки не мали елементарного досвіду роботи.
Найбільший кредит довіри від колективу отримав заступник директора Сергій Піддубний. Він починав свій шлях на підприємстві з простого рибалки та має величезний досвід роботи, а його батько, Григорій Піддубний, присвятив все своє життя розбудові підприємства. Тож колектив без вагань висунув і одноголосно підтримав кандидатуру Сергія Григоровича на посаду директора. Його підтримали і близько десятка громадських організацій, а також відомий черкаський аграрій, Герой України Микола Васильченко.
"До 2014 року наше підприємство перебувало на межі банкрутства. Вже восени ми ледь закінчили сезон вирощування, тому що не було кошів для закупівлі зерна, щоб годувати рибу. Але згодом такі можливості віднайшли. Це дало змогу втримати підприємство. Наразі, згідно з планами розвитку, які розроблялися нами, я впевнений, що ми зможемо досягти тих показників, які у нас були до 2011 року, до зміни керівництва. Тоді ми вирощували 900 тонн товарної риби, а на сьогодні маємо 650 тонн. Поступово ми відновлюватимемо господарство. А це, в першу чергу, позитивно позначиться і на заробітних платах, і на стані підприємства в цілому", – переконаний Сергій Піддубний.
Сергій Піддубний планує вивести підприємство на найвищий рівень
Великою мірою доля підприємства залежить від керівника, тому він має бути компетентний, – каже активіст ГО "Самооборона Чорнобаївщини" Віктор Науменко. За його словами, все, що робилося до цього, робилося задля того, щоб "нагнути" підприємство і якимсь чином приватизувати. "До цього призначались директори різних кваліфікацій: були і міліціонери, і пожежники. Люди, які не відрізняли рибу від курки", – стверджує він.
Незважаючи на те, що останні 10-15 років держава майже не допомагала підприємству, колектив зміг розбудувати і зберегти його до сьогодні. Але з часу змін керівництва працівники почали підозрювати, що його просто хочуть довести до зубожіння, аби потім приватизувати.
"Почалися зміни керівництва, різні корупційні схеми, почали ставити своїх людей, які абсолютно не були спеціалістами. Київські працівники пропонували такі схеми, згідно з якими цього підприємства вже не було б, – розповідає інженер з охорони праці підприємства Григорій Кухар.
До минулого року, говорить екс-голова обласної ради Володимир Гресь, Іркліївський риборозплідник був серед об’єктів, які заборонені до приватизації. У цьому році з цих об’єктів рибне підприємство викреслене.
"Підприємство прибуткове і продавати його за копійки і, як кажуть, золоті яйця, – це злочин. І депутатський корпус обласної ради, і Верховна Рада повинні піднімати скандал. Зараз, якщо піднімається колектив, піднімається громадськість – влада боїться. Я думаю, що це підприємство ми збережемо", – каже колишній голова обласної ради Володимир Гресь.
В один голос захищають інтереси риборозплідника і керівники Чорнобаївського району. Адже риборозплідник – не лише потужне підприємство, а й соціальний партнер та один з основних наповнювачів місцевого бюджету.
"Наприкінці 80-х на це підприємство було кинуте напризволяще, сюди ніхто не хотів їхати – ні з Києва, ні з Москви. А тепер, коли підприємство стало на ноги, охочих очолити чи, можливо, приватизувати це підприємство з’явилось багато. Але досвід показує, яким чином розвивалися підприємства після приватизації", – каже голова Чорнобаївської райдержадміністрації Сергій Джоболда.
Чиновник наводить сумний приклад того, як приватизація рибгоспу стала наслідком того, що успішне підприємство із сотнями гектарів ставків прийшло в занепад. Така ситуація склалася на ПАТ "Полтаварибгосп", що у селі Бугаївка на Полтавщині. Тому переконаний, що цього не допустять ні влада, ні громадськість. Тим паче – працівники, дехто з яких працює вже десятки років поспіль.
– У радянські часи "Полтаварибгосп" було найбільшим рибним господарством у Європі за площею водного плеса. Потужність була надвелика, рибою завантажували машини з Києва, Дніпропетровська, Харкова, Полтави. Але у зв’язку з тим, що проходили реорганізації, це призвело до того, що господарство перейшло у приватну власність, – розповідає Бугаївський сільський голова Катерина Компанієць. – Підприємство переходили з рук у руки, практично кожні три роки змінювалися власники. Тому господарство прийшло в занепад: більшість ставків залишилися без води. Йшли великі затрати на електроенергію для закачування води, а кожен хотів щось із цього мати і нічого не вкласти. Наразі нові власники докладають зусиль, щоб відновити підприємство, але це дається важко.
Колись потужне підприємство "Полтаварибгосп" після приватизації перетворилося на зарослі з очерету…
Нагадаємо, що Іркліївський розплідник рослиноїдних риб на сьогодні має площу водного плеса близько 1200 гектарів, на ньому вирощують рибу для зариблення Кременчуцького водосховища та на продаж. Тут розводять коропа, товстолоба, білого амура, веслоноса, щуку, сома. Вирощену рибу підприємство реалізовує у торгові мережі не лише по всій Україні, а й за кордон.
Як повідомляв сайт vikka.ua,черкащан запрошують на сезонні роботи щонайменше до шести країн Європи.