Він пройшов АТО, а тепер ризикує повністю осліпнути. Така лиха доля може спіткати 35-річного Валерія Сліпенка із села Скородистик, що на Чорнобаївщині, пише "Про все".
Півтора року Валерій відслужив у зоні бойовик дій. Мати чоловіка – Віра П'янкова – говорить, що довгий час навіть не знала про те, що її син на передовій. Щоб жінка не хвилювалася, Валерій говорив матері, що він не в АТО, а служить у військовій частині на мирній території.
– Але материнське серце відчувало, що він мені щось не договорює. Бувало таке, що мене серед ночі підкидало і я ні з того, ні з сього починала молитися, – пригадує жінка.
Про сина розповідає, що до того, як піти служити, він малював картини.
– Він у мене художник. Ми орендували сусідську хату й там облаштували для нього невелику майстерню. Але тепер він і малювати не може, бо майже не бачить, – крізь сльози промовляє вбита горем мати.
Те, що зір слабшає, Валерій відчув ще на війні, а коли повернувся додому, стало ще гірше. Та чоловік думав, що нічого страшного немає, мовляв, вилікують, або ж окуляри пропишуть. Тим більше, що коли проходив комісію перед службою, нічого підозрілого фахівці не помітили.
Та зарадити черкаські офтальмологи нічим не змогли. Бо ж діагноз виявився шокуючим – на зоровому нерві лікарі побачили чималу пухлину.
– Лікарі йому казали, що розпочинати лікування потрібно було значно раніше. Але ж він увесь час був у АТО, – каже Віра Іванівна. – Його направили на операцію до інституту нейрохірургії до Києва.
Утім, врятувати зір лікарям вдалося лише на одному оці, й то лише частково. Однак і ті відсотки зору, що лишилися, можуть назавжди зникнути, якщо атовця не відправити на лікування за кордон.
– Пухлина настільки велика, що лікарі не змогли видалити її повністю. Зараз ми чекаємо на результати нових аналізів, потім треба їхати на лікування за кордон, бо в Україні таких операцій не роблять. Залежно від результатів аналізів, лікарі порадять нам іноземну клініку, але грошей на таке лікування у нас немає, навіть на саму поїздку не назбираємо. А медики кажуть, що це єдина надія, аби врятувати сина та хоча б частково зберегти йому зір. Інакше він взагалі не бачитиме, – говорить мати чоловіка.
Найважче те, бідкається вона, що син вже починає втрачати надію та навіть каже, що не хоче жити. Мовляв, пройшов війну, де над головою свистіли кулі, і лишився живим, а тут, вже вдома, з ним трапилося таке нещастя, яке завдає горя не лише йому, а й рідним.
Реквізити для допомоги:
Номер рахунку в Ощадбанку 26253000098150 (П'янкова Віра Іванівна)
Телефон Віри Іванівни – (098)53-29-849.
Як повідомляв сайт vikka.ua, за допомогу армії черкаського екс-депутата нагородили медаллю.