У Черкасах починається етап громадського обговорення зміни назв міських об’єктів. Триватиме воно впродовж двох місяців. Цього разу на обговорення містян виносяться назви 34-х об’єктів: проїздів, вулиць та провулка. Повідомляють на сайті Черкаської міської ради.
31 проїзду, які зараз мають цифрові позначення, хочуть дати назви сіл, затоплених при створенні Кременчуцького водосховища. Також планується перейменувати вул.№12 (дати назву – вул.Івана Кривуцького) і вул.Нова (вул.Олександра Кониського), а також провулок Тобілевича (на провулок Тобілевичів).
Проїзд № 20 може отримати назву Секавський. Червона Слобода (до 1923 року Царська Слобода, до 1913 року Цесарська Слобода, до того Слобода, Секава). Назва слобода Секава, первинна назва найбільшого села Черкащини, що походить від озера-стариці Секава. Про заснування села Секава відомо, що воно було утворене селянами-втікачами приблизно в середині XVII століття, які тікали від жорстокого панського гніту. В селі була побудована дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці. І до того часу в цій місцевості виникали поселершя вільних козаків і селян-втікачів, але вони зазнавали безперервних спустошень з боку польських магнатів, турецьких і татарських орд. Про існування села Секава в цей період підтверджують історичні документи. Так, у документі, знайденому під престолом Цесарсько слобідської церкви (автор якого невідомий) говориться про те, що Секава певний час належала князю Сангушку (Волинський воєвода Сангушко став старостою Черкаського староства в 1726 році). Дійсне ж заснування цього села було значно раніше, про що говориться в «Сказаннях о населенньїх местностях Киевской губернии» (1864). На основі цього документу зробили висновок, що як Секавська церква, так і село Секава були засновані значно раніше вказаної в документі дати.
З переказів старожилів відомо, що в 1672 році, коли татари зруйнували Черкаси, Секава була спалена і багато жителів перебито, а все майно пограбоване. Врятувалася лише невелика частина жителів, які завчасно сховалися. Через деякий час на тому місці, де було село, поселилися 12 козаків-запорожців і ті жителі, які врятувалися від нападу татар. Поступово кількість жителів збільшувалась. В другій половині XVIII століття жителі Секави вирішили переселитися на правий берег річки Сага, де проходила дорога з Черкас на Чигирин і простягалися широкі лани родючих земель. Новоутворене село було названо Слободою, бо жителі його були вільними козаками і звільнялися від різних кріпосницьких повинностей. Точної дати переселення не відомо, але відомо, що церква Успіння Богоматері була перенесена в нове село в 1772 році. Отже цю дату можна вважати за час переселення жителів Секави на нове місце. Село майже повністю затоплене, зайняте очисними спорудами.
Так, наприклад проїзду №29 пропонують присвоїти назву Жовнинський проїзд. Жовнине (до другої світової війни — Жовнин) — давнє козацьке містечко. На території сучасного села люди жили ще в давнину. Тут виявлено рештки неолітичного поселення, 5 поселень і кургани доби бронзи, кургани скіфських часів. Досліджено могильники черняхівської культури та періоду Київської Русі. До 1239 року на його місці існувало давньоруське місто Желді (літописна згадка 1116 року), 1239 року знищене ордою Батия. У документах 1628 року Жовнин згадується вже як містечко. Влітку 1638 року біля містечка відбулася Жовнинська битва між повстанцями на чолі з гетьманом Яковом Острянином і Дмитром Гунею та урядовим військом Речі Посполитої, Від 1648 р. Жовнин був сотенним містечком Чигиринського полку. До складу Жовнинської сотні, крім самого Жовнина входили села Горби, Гриньки, Липове, Матвіївці (Матвіївка), Кліщинці. У зв’язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС затоплене, переселене поряд на високий берег Сули разом із жителями найдрібніших сіл.
Детальніше про кожну нову назву читайте за посиланням.
Свої пропозиції (зауваження) громадяни можуть подати до 19 квітня у письмовій чи електронній формах до відділу підтримки громадянського суспільства: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, каб. 503; тел. 33-12-43, e-mail: vpgs-ck.ua@ukr.net.
