Реформу медичної галузі вже не один рік анонсує Уряд, зокрема задумали "реанімувати" і швидку медичну допомогу. У планах замінити фельдшерів і лікарів на так званих парамедиків та скоротити кількість ліків у аптечках. Та доки урядовці задумують чергові покращення, медики на місцях намагаються вирішити більш нагальні проблеми екстреної служби. Про недостатнє технічне забезпечення, затарілі карети "швидкої" та пацієнтів-панікерів сайт vikka.ua спілкувався з директором КУ "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради" Владиславом Свириденком.
"Екстрена медична допомога надається тоді, коли не очікуєш і, як правило, людина до цього не готова. Так, у плановому порядку людина може десь полікуватися, поїхати в обласну лікарню або ж навіть обстежитися в науково-дослідному інституті у Києві. Екстрені ситуації зовсім не такі, і незалежно від соціального статусу чи матеріальних статків, від них абсолютно ніхто не застрахований. Це ДТП, раптові захворювання (інсульт, інфаркт), катастрофи у черевній порожнині (апендицит, холіцистит). В усіх цих випадках працює екстрена медична допомога. Однак наразі вона не в найкращому стані", – зазначає медик.
У 2013 році, відповідно до нового законодавства, служба екстреної медичної допомоги була об’єднана в одному обласному закладі. Тоді ж була введена в дію державна програма по оновленню автопарку, коли за державний кошт закупили 1200 карет швидкої допомоги. Їх розділили по кожному регіону залежно від кількості населення. В результаті у 2014 році Черкащина отримала спочатку 37 автівок, а потім ще дві з числа тих, що були закуплені для Криму.
"Зараз в області функціонує 100 бригад "швидкої", з них 20 – у Черкасах. Автомобілів недостатньо, бо для 1,25 мільйона населення області має бути 125 бригад (при нормі одна бригада на 10 тисяч населення). Стільки ж має бути і справних автомобілів. Оскільки автівки ламаються, потрапляють в ДТП, і їх треба щомісяця ставити на плановий техогляд, повинен ще бути резерв у кількості 25%. Тобто, для нормального функціонування системи екстреної медичної допомоги в області необхідно мати 162 автомобілі", – пояснює директор Центру.
Одна із найновіших карет в автопарку швидкої допомоги у Черкасах
Станом на 1 січня 2017 року на балансі Центру перебуває 131 автомобіль. 49 із них – старші десяти років, з пробігом мільйон кілометрів і більше. Їхній ремонт обходиться дуже дорого, тож є економічно недоцільним. Ще близько тридцяти автівок підходять до цього вікового рубежу. Найновіші машини вже проїхали по 100 тисяч кілометрів.
"Якщо не рахувати тих автівок, які закупила держава, вся інша техніка у жахливому стані. Її нам передали райони і міста за принципом: на тобі Боже, що мені негоже. З одного боку люди викликають нас і ми маємо до них приїхати за лічені хвилини, а з іншого – райони і міста абсолютно не допомагають. У плані підтримки функціонування служби можна говорити дуже багато: від доріг, обрізки дерев та культури водіїв (пропусти швидку допомогу – врятуй життя) до бетонних стовпів і блоків, що лежать серед дворів, і через них доводиться об’їждати квартали, аби дістатися до потрібного під’їзду", – зауважує Владислав Свириденко.
Утім, із наявних автомобілів на ходу менше сотні. Реально в роботі – 82 машини. У святкові дні на чергування може виїхати щонайбільше 80 бригад.
Одна із найстаріших автівок – п'ятнадцятирічна карета "швидкої"
"Ціна питання – від 2 до 2,5 мільйонів гривень за один автомобіль. Коли запропонували дружно всім громадам області скластися на машини, пішла дуже цікава розмова. Частина районів, а разом з ними і обласний центр навіть не відреагували, киваючи у бік області, мовляв, це не їхні проблеми", – розповідає директор Центру.
Проте певні райони все ж знайшли фінанси на придбання техніки. Частину коштів ще дасть обласна рада. Владислав Свириденко розраховує, що наступного місяця вже оголосять тендер на закупівлю техніки.
"У голови обласної ради і очільника області є моя службова записка. У ній ідеться про те, що якщо у цьому році не буде придбано принаймні 20 автомобілів, із середини року область обслуговуватиме тільки 50 бригад, а Черкаси – 9. І тоді я дам чітку команду в диспетчерську: їдемо тільки на естрені виклики. Буде хвиля скарг від черкащан, але ми вже навіть підготували на них відповіді", – зауважує керівник Центру.
Facebook / Владислав Свириденко
Швидка допомога – не таксі, не психолог і не служба, яка збиває підвищену температуру чи міряє тиск
До недостатнього матеріально-технічного забезпечення бригад "швидкої" додаються ще й непрофільні виклики. Часто саме через них медики не встигають туди, де справді були потрібні, бо бригади роз’їхалися міряти тиск чи температуру. Тільки у 2016 році кожен третій житель області звертався до "швидкої". Левова частка викликів (28%) припадає на місто Черкаси.
"Позиція Європи і нашого МОЗу, а також моя і всіх працівників така, що бригада швидкої допомоги – це реанімація на колесах. Бригада виїжджає на невідкладний стан, тобто у тому випадку, коли є загроза для життя і здоров’я людини. Швидка допомога – не таксі, не психолог, не служба, яка лікує підвищену температуру тіла. Це робота сімейної медицини. На жаль, наше населення поки що цього не розуміє і, як наслідок, 60 відсотків викликів в області не є профільними", – розповідає керівник Центру.
Владислав Свириденко зауважує: виражений радянський підхід користуватися якомога частіше усім тим, що є безкоштовним, призводить до того, що "швидку" викликають без приводу. Однак те, що за виїзд медиків пацієнти безпосередньо не платять, це ще не означає, що такі послуги варто сприймати як належне. Як і у всьому світі, "швидка" в Україні обходиться громадянам у чималу копієчку.
"Утримання екстренної допомоги – це дуже дороге задоволення. За видатками у 2016 році функціонування однієї бринади обійшлася платникам податків у мільйон гривень, а один її виїзд – у 380 гривень. Виходить, що 380 гринень коштує доставка таблетки від тиску на автомобілі, який коштує 2,5 мільйони. Це нонсенс. Щоб витрачати такі кошти, ми маємо бути дуже багатою країною, як Саудівська Аравія чи Емірати", – констатує Владислав Свириденко.
Найбільше лікарі потерпають від викликів гіпертоніків та пацієнтів із підвищеню температурою.
"Коли хронічні гіпертоніки міряють вдома тиск і помічають, що він трохи вищий за норму, вони телефонують у "швидку". Спілкуючись з ними, диспетчер з’ясовує, на що вони скаржаться (запаморочення, оніміння рук чи ніг, перебої в роботі серця), і виявляється, що жодного симптому немає. Їх просто хвилюють цифри, що показав тонометр. По суті, це не екстрений випадок і він передається на поліклініку. Через 5 хвилин знову дзвінок від тієї ж людини зі словами: "я помираю", це щоб приїхали. Друга велика проблема – підвищена температура тіла. У нас чомусь думають, що приїде бригада, зіб’є температуру, призначить лікування на 5 днів і на цьому все. Однак гіпертермічний синдром теж не вважається екстреним станом. У таких випадках пацієнтам треба звератися до поліклінік чи амбулаторій за місцем проживання. А ми їдемо на такі виклики і здебільшого бачимо, що у пацієнта на тумбочці вже є необхідні препарати. І тут питання: чого тоді ми приїхали?" – обурюється медик.
Звідси і цифра госпіталізованих – у 2015 і 2016 роках пацієнтів забирали до лікарень тільки у 20 випадках зі 100. У той час, як у розвинених країнах цей показник майже стовідсотковий.
"Недавно спілкувався із колегами з Литви. Їхня країна теж пострадянська і по ідеї мав би бути схожий менталітет. Однак там людей привчили не відволікати медиків "швидкої" упродовж кількох років, і наразі госпіталізація складає 98 відсотків. Виявилося, що їхній Уряд дав команду до стовідсоткової госпіталізації. Якщо ж "швидка" приїжджає безпідставно, у пацієнта зі страховки просто знімають гроші", – додає Владислав Свириденко.
Та поки українське законодавство тільки вчиться на зразках європейського, черкаські лікарі швидкої допомоги закликають пацієнтів бути більш свідомими.
Як повідомляв сайт vikka.ua, черкаські медики та студенти власноруч взялися облаштовувати зону відпочинку для хворих.