Людина на війні – як дріт, через який проходить струм високої напруги. Так психологи розповідають про тих, хто повертається з бойових дій. Однак запевняють: навіть після складних обставин таки настає відновлення.
Як рідні й близькі можуть допомогти реабілітуватися тим, хто повернувся з війни, розповіли психолог Центру психічного здоров’я Києво-Могилянської академії Павло Горбенко і психолог одного з черкаських реабілітаційних центрів Наталя Мисан.
Щоб переглянути відео, прогортайте сторінку до кінця
Людина не повернеться з війни такою ж, як була. Той, хто брав участь у бойових діях, змінюється. Гарна новина в тому, що людина може відновтитися. І найчастіше відновлюється, навіть після складних обставин на передовій. Можливо, це не буде на 100% та сама людина, що була досі, адже досвід війни екстремальний. Але психіка – інструмент доволі пластичний, що здатен відновитися.
Потрібен час. Важливо розуміти: те, що відбувається з людиною при поверненні з війни, – тимчасово. Знадобиться час, відповідна атмосфера й належні умови для того, аби психіка прийшла в норму.
Не влаштовуйте святкувань. Час на відпочинок є одним і складників безпечної атмосфери. Краще дозволити бійцеві побути на самоті, щоб його ніхто не чіпав. Якщо влаштувати свято таки хочеться, то все ж краще порадитися з самою людиною.
Швидкі зміни травмують. Людина може бути не готова до того, що вдома сталися зміни. Приміром, коли за час відсутності в оселі переставили меблі – це може роздратувати. Бійцеві важливо повернутися в те місце, до якого він звик, що асоціюється з комфортом, спокоєм і безпекою. Звикати до чогось нового потребує зусиль і може викликати ще більше стресу. Натомість домашня атмосфера чинить відновлювальну дію.
Емоції не оприявнені. На війні важливо, аби емоції не заважали виконувати бойові завдання. Тому люди повертаються “закритими”, мовчазними, не можуть проявити очікуваної радості. І не варто цього очікувати. Треба проявити до цього розуміння і з повагою ставитися до бійця. Крім того, буденні проблеми неспівставні з тими, що їх переживають на війні. Тому це для них – немов щось із іншого світу. Не треба звинувачувати людину й думати, що їй нецікаві ваші переживання. Вона просто не може налаштуватися, бо перебуває на іншій хвилі. Поступово все налагодиться.
Людина, яка прийшла з війни, більше спілкуватиметься з тими, кому довірилася свого часу в якійсь тяжкій ситуації. Це для неї – надійне, перевірене плече, яке залишається майже на все життя.
Війна змінює звички й цінності. На війні людина жила в інших умовах, тож у мирному житті бійці часом можуть не використовувати звичні речі. Приміром, замість ліжка спати на підлозі, у спальнику. Поволі людина звикне й усе стане на свої місця. Знадобиться час і для того, аби збагнути пережите. Часто реалії війни пролітають перед очима й у снах. Невдовзі усі враження й болі переростуть у досвід.
Більше дивіться у випуску програми “Жінки говорять про…”:
Читайте також: “Іноді треба жертвувати десятками життів, щоб зберегти тисячі”, — Анатолій Стуженко.
