Період тривалого суспільного та воєнного конфлікту в нашій державі зумовив небезпечні умови для українських медійників у їхній роботі. Нині їм часто доводиться працювати у "гарячих точках" чи "зонах конфлікту". Звідти інколи ті повертаються із травмами, як фізичними, так і моральними.
У День журналіста, який Україна відзначає 6 червня, кореспонденти vikka.ua поспілкувалися із колегою, яка у часи Євромайдану долучилася до висвітлення подій Революції Гідності. Вона неодноразово їздила у ролі журналістки на столичні мітинги, також – постійно працювала у епіцентрі подій "на місці". Дівчина із майже 10-річним досвідом роботи у журналістиці розповіла про кореспондентські будні у євромайданівський період, також – про труднощі, із якими стикнулася тоді у роботі. А ще – дала кілька порад колегам щодо того, як поводитися у натовпі, висвітлюючи масові заходи, та зуміти убезпечити себе.
Вікторіє, насамперед, розкажи які найскладніші та найнебезпечніші знімання у тебе були за період твоєї праці журналістом?
Скільки разів доводилося працювати на Євромайдані у Києві та Черкасах?
Що найскладніше у роботі на масових мітингах?
Які головні правила журналістської роботи необхідно пам’ятати, коли працюєш у натовпі чи будь-якій "зоні конфлікту"?
Яка основна мета під час роботи у подібних умовах – протестах, натовпах?
Чи потрібна була акредитація?
Чи отримувала ти якісь травми під час знімань "майданівських подій"?
Який перелік найнеобхідніших речей ти б порадила журналістам брати на знімання у подібні ситуації?
Цей перелік немаленький, однак надважливий для кожного медійника:
Документи, які засвідчують особу.
Запасні акумулятори, картки. Інколи – запасний телефон.
Якщо це холодна пора – тепле взуття, зручне. Без "понтів", інколи ціна крутого матеріалу у зручності. Запасні шкарпетки, рукавиці.
Засоби першої допомоги. А ще, раджу всім, вміти надавати хоча б елементарну першу допомогу. Для журналістів – це надважливо.
Чи є якісь поради/думки/дії, які б ти радила точно ні в якому разі не робити? Такі собі "журналістські табу"?
Що порадиш колегам, аби убезпечити себе під час роботи у подібних умовах?
Завжди ставити до відома редактора. Мої рідні не знали до останнього, на яких локаціях у мене були знімання. Завжди ставила перед фактом вже після повернення. Були сльози, вмовляння взяти відпустку тощо. Але, особисто для мене, так було ліпше. Я їхала і знала, що не маю переживати за те, що вдома хтось сам не свій. Мене нічого не відволікало від роботи. Однак редактор обов’язково має знати усі подробиці.
Ніколи не відмежовуватися від оператора, ви – один організм.
Необхідно вміти бути непомітним і водночас у центрі подій.
Йти лише на виправдані ризики. Без них у нашій роботі ніяк.
Не вестися на провокації, не відповідати агресією на агресію.
Вміти знімати/збирати інформацію так, щоб цього навіть не помітили.
Світлини Сергія Єфімова та з особистого архіву Вікторії Хамази
Підготувала Олена Фесенко
Як повідомляв сайт vikka.ua, телеканал ВІККА нагородив переможців відеоробіт на вело тематику.
