Ми продовжуємо розповідати про естонський досвід євроінтеграції в межах проекту "Точне відображення Угоди про асоціацію Україна – ЄС в українських медіа". Нагадаємо, нещодавно група українських регіональних журналістів, серед них – і редактор ТРК "ВІККА", відвідала Естонію. Про естонські ЗМІ та інформаційні вподобання тамтешніх глядачів піде мова у сьогоднішньому матеріалі.
Андрес Джуссаар – проректор із творчої діяльності та співпраці, доцент кафедри Media Policy, керівник відділу вивчення медіа та комунікації в балтійському кіно, медіа, мистецтвознавстві та комунікації Талліннського університету. В 90-х він був одним із перших членів приватного телевізійного каналу RTV та став генеральним директором комерційної телерадіокомпанії TV3. Також працював редактором на естонському каналі Tele2. У 2000-2012 очолював Раду Естонського Громадського Телерадіомовлення.
"У 90-ті ми почали створювати своє ТБ, яке ґрунтувалося на системах ліберальної демократії та вільного ринку. Все, що було в Радянському союзі, було неякісним, – розповідає Андрес. – Тогочасні правлячі партії в Естонії вірили, що все, що йде зі США, – необхідне".
У свій час Андрес Джуссаар – один із тих, хто першим перейшов на комерційний телеканал. Пригадує, яким був процес переходу:
"В багатьох були побоювання, що західні і східні магнати куплять естонські інформаційні ресурси і впливатимуть на політику ЗМІ. Свого часу (1998-1999рр.) Швеція, Норвегія, Фінляндія принесли капітал в мас-медіа Естонії. І певний час більшість телеканалів належали іноземцям. Зараз вони пішли з ринку і тепер естонці є власниками свого телебачення".
Джуссаар згадує ще одне тогочасне побоювання, що державні структури будуть дарма витрачати кошти. Водночас місцеве населення прагнуло захистити естонські традиції, культуру, мову й економіку, хотіло будь-що зберегти автентичність. Естонці завжди намагаються захистити себе і відкрити світу свою країну.
"Для Євросоюзу головне в інформаційній політиці – це свобода вираження, – продовжує Андрес. – Вважаю естонські медіа ліберальними, адже свої послуги ЗМІ надають згідно Директив ЄС – так званих нормативних документів, які єдині для всіх країн об’єднання. Є кодекс журналістської етики. Я вважаю, що Естонія займає високі позиції щодо свободи слова".
В 2010 році естонці перейшли на цифрове мовлення. Загалом, в країні працює 369 телевізійних каналів, включаючи 352 іноземних. З них 159 – російськомовні, а 26 транслюються державною, естонською мовою.
"У 2014 році в нас вперше заговорили про медіа-війну та про те, з яких ресурсів населення країни бере інформацію, – розповідає Андрес Джуссаар. – Завдяки дослідженням визначили, що і для естонців і для не естонців найбільш важливими є новини. Тільки естонці дивляться їх на державних каналах, а не естонці в основному беруть інформацію з російського телебачення. В Естонії проживає 300 тис. російськомовнихгромадян. І хоча в нормативних документах прописано, що державні канали мають свій контент робити виключно естонською, в 2015 році був створений державний російськомовний канал. 5 млн. євро спрямували на його створення. В чому його унікальність? В першу чергу, це локальний канал з місцевими новинами, у телешоу запрошують тутешніх жителів, багато уваги приділяють естонським традиціям та культурі. Чимало було розмов з приводу російської мови в ефірі. Зокрема про те, чи не значить, що статус російської підвищено, якщо державний канал транслює цією мовою. Ще один ргумент не на користь цього мас-медіа – буцім в Естонії немає професійних журналістів, які працюють для російськомовних. Важко конкурувати з багатьма російськими каналами".
Ще один візит, цього разу до Естонської Громадської Телерадіомовної Компанії -ERR та зустріч із Анваром Самостом допоміг зрозуміти, як працюють естонські телевізійники.
Анвар Самост — журналіст та політик. Більше 16 років працював у таллінський редакції новинного агентства Baltic News Service (BNS). Також працював в естонських виданнях Postimees та Hommikuleht. Нині є заступником голови редакції новин Естонської Громадської Телерадіомовної Компанії (ERR). ERR створена 2007 року об'єднанням Естонського радіо та Естонського телебачення. Телекомпанія є членом Європейського союзу телерадіомовлення.
"На ERR працює 700 чоловік, половина з них – на телебаченні. Решта – на радіо та на онлайн-порталі. Бюджет ERR – 35 млн. євро на рік, майже 60% з них – це заробітна плата. Середня зарплата журналіста в нас 1600 євро на місяць, – розповідає Анвар. – В редакції новин працює 70 людей. Працюють 3 закордонні журналісти в Брюсселі, Вашингтоні та Москві. Ще є 9 кореспондентів по Естонії, які ведуть прямі включення. Найбільш рейтингові – "Новини" (європейські й національні). Їх дивляться 320 тисяч глядачів. Спеціальний пристрій на телевізорі кожного естонця визначає, які програми, коли і як довго дивляться. Як показують рейтинги, багатьох глядачів цікавлять також спорт і політика. В Естонії політики не втручаються в зміст новин. Немає замовних програм і платних матеріалів. Також журналісти роблять розслідування, різні ток-шоу, розважальні програми. На ERR зовсім немає реклами".
Матеріали публікуються в межах проекту "Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа". Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).
Продовження буде…
Раніше сайт vikka.ua писав, як Естонія стала digital country.
