Дива трапляються, справжнє кохання існує, а життя можна почати спочатку, навіть коли тебе на роки майже прикувало до ліжка. Доказ тому – життя 37-річного Ігоря Лященка з села Васильків Шполянського району Черкащини. Наразі він є відомим заводчиком престижної породи собак, просуває інтернет-бізнес на світовому рівні, займається сільським господарством, виховує трьох синів. Про подарунки долі та фатальні помилки молодості з черкащанином спілкувався сайт vikka.ua.
Він належав до "золотої молоді" у своєму селі та районі. Батько був заступником начальника міліції у Шполянському районі, мати – завідувачем місцевого магазину. Круглий відмінник у школі, спортсмен, працьовитий та здібний. У 16 років поїхав навчатися у США, де став улюбленцем у прийомній родині та невід’ємною частиною місцевої баскетбольної команди. Потім повернувся додому, вступив до одного з найбільш престижних вишів країни і мав бути дипломатом. Ніхто не сумнівався, що цього хлопця очікує блискавичне майбутнє. Замість цього – невідома хвороба та роки ізоляції у власній квартирі.
Відкриття Америки
"У 1996 році була можливість відправитися до США на навчання у 12-му класі американської школи. Для мене це було безкоштовно, але потрібно було 2-2,5 тисячі доларів, щоб поїхати туди. Батьки знайшли ці кошти і я опинився у Нью-Йорку, а потім поїхав жити до родини, яка мене приймала", – розповідає черкащанин.
Там, за його словами, він потрапив у іншу систему відношень між людиною та державою.
"Я побачив людей, які за інтелектуальним та освітнім рівнем нижчі за багатьох моїх співвітчизників. Але їм не потрібно було постійно думати про виживання. Вони були захищені та забезпечені державою. У кожному кроці довіряли тому, що робить влада. Ці люди були впевнені та усміхнені", – пригадує чоловік.
Він оселився у сім’ї робітника та у вільні від навчання дні міг заробляти собі кишенькові гроші. Платили по 5-10 доларів за годину. І цих грошей вистачало, щоб купити собі гарні речі та відчувати себе більш-менш впевнено у свої 16 років.
"Батько родини, яка мене приймала, працював на заводі. Але на його подвір’ї стояло три автомобілі вище середнього класу. Я помічав такі матеріальні деталі, бачив, як вільно там дихають люди. Це не можна порівняти із життям в Україні. Американці не ховалися за високими парканами, як у нас прийнято в деяких заможних людей, що будуються під Черкасами чи у Конча-Заспі", – розповідає Ігор Лященко.
Спочатку місцева молодь не сприймала українця, вважала іноземця третім сортом. До того ж він був молодшим за однокласників на 2 роки. Але завдяки комунікабельності та спортивним навичкам у баскетболі (до того ж Ігор заввишки 2 метри) став для американців своїм.
"За 3-4 місяці завоював довіру сусідів та баскетбольної команди, в якій грав. Ходили разом і в басейн, і в гольф грали, вони всюди брали мене із собою. Взагалі у мене була можливість піти у науковий напрям або у спортивний. Я більше схилявся до шкільних предметів, але враховував і те, що спорт дає більше привілеїв. Наприклад, можна було платити меншу суму за навчання у майбутньому", – зазначає бізнесмен.
Він підкреслює, що спорт у США дає багато можливостей для молоді. Сама політика держави спрямована на те, щоб була здорова нація.
"Коли настав час від’їжджати зі штатів, родина, в якій я жив, пропонувала залишитися. Вони плакали та казали, що я їм став рідним. У них тоді було двоє синів – 7-ми та 5-ти років. Зараз вони вже дорослі. Досі з ними спілкуюся. Але батьки, особливо мама, дуже скучили за мною. От мамин голос і покликав додому. Тож повернувся до Шполи", – каже черкащанин.
Від елітного вишу до роботи вантажником
Здавши іспити на відмінно, Ігор Лященко вступив до інституту міжнародних відносин, де навчався разом з дітьми міністрів та впливових людей.
"Знову зіткнувся з іншим для себе життям. У них все було легко: бари, ресторани. Я почав пропускати пари, але знань та здібностей вистачало. Не вистачило мудрості. У мене вийшов конфлікт з викладачем німецької мови. І неправий у ньому був я, але завадила його вирішити гордість. Мене відрахували за крок до отримання ступеня бакалавра", – пригадує найбільшу помилку в своєму житті Ігор Лященко.
Ця подія стала справжнім ударом для юнака. Особливо прикро було розчарувати батьків.
"Я дуже поважав батька. Вони з мамою багато чого для мене зробили. Найбільше у цьому переконався, коли сам став татом", – зазначає черкащанин.
Він вирішив залишитися у Києві та пішов працювати вантажником. Жив та працював у важких умовах. А навчання не покинув: в Умані Ігоря зарахували на четвертий курс місцевого університету.
Заручник невідомого недугу
"Півроку розвантажував цукор. Потім погіршився стан здоров’я. Мені просто стало важко рухатися. Одного разу зранку не зміг встати з ліжка. Мене поклали до киівського військового шпиталю, там зібрали комісію з 8-ми лікарів. Намагалися з’ясувати, у чому причина мого стану: чи то проблема зі спинним мозком, чи з головним", – розповідає про найважчі часи Ігор Лященко.
Приблизно в цей час не стало його батька. Мама, намагаючись підняти сина на ноги, поїхала на заробітки до Іспанії.
"Ніякої фізичної причини мого стану не знайшли. І для мене 19-річного було справжнім одкровенням, коли військовий майор порадив мені відвідати Києво-Печерську лавру", – зазначає чоловік.
Він і сам відчував, що його проблема полягає не у фізичній площині, а в емоційній. Каже, що завжди ставив перед собою високу планку, і можливо, не міг примиритися з обставинами, у які потрапив.
Зцілення любов’ю
"Я повернувся додому до Шполи. І навіть після відвідування лаври продовжував танути. При двометровому зрості важив 70 кг і дійшов до відмітки 67 кг (при тому, що зараз важу 116 кг). Так ішли роки. До мене навідувалася тітка, заносила продукти, – розповідає черкащанин. – Мені вже виповнилося 25 років, коли дистанційно познайомився з дівчиною. Був музичний канал, куди я дав оголошення і вона зателефонувала. Ми дуже тепло спілкувалися по телефону десь 5 днів і вона сказала, що хоче приїхати. Я злякався, бо мав не дуже показний вигляд: схудлий, волосся по плечі".
Дівчину це не зупинило і вона приїхала з Білої Церкви, де працювала у лікарні. 19-річна медсестра всіма силами намагалася підняти черкащанина на ноги.
Тендітна Юля допомогла чоловікові здолати недуг, проти якого були безсилими досвідчені лікарі
"Юлечка приїхала 18 грудня, а поїхала вже після Нового року через те, що за неї дуже турбувалися батьки. Через два дні повернулася до Шполи і почала допомагати виходити мені на вулицю, рятувала мене як тільки можна. 10 лютого я запропонував їй одружитися. Через 1,5 місяця після знайомства ми розписалися. А через місяць вона показала мені позитивний тест на вагітність – ось тоді я справді пішов", – сміється Ігор Лященко.
"Гетьман та його сини"
Наразі Ігор та Юлія виховують трьох синів: Богдана, Тараса і Ярослава. Родина розводить золотистих ретриверів. Улюбленець черкащанина пес на ім’я Kiss (з англ. "поцілунок", – ред.) – чемпіон України серед своєї породи. Його потомство, відповідно, і вартує недешево: в Україні цуценят продають по 500-800 євро. За кордон – 1000 євро. Є спеціальні служби, які доставляють собак до покупців зі США, Канади, Латинської Америки, Туреччини, Таїланду, Єгипту.
Крім того, Ігор створює та просуває англомовні сайти, на світовому рівні займається інтернет-маркетингом, а також має власну ферму: вирощує найдорожчу на теренах України ягоду –лохину. Здається, що все, за що не береться – виходить.
Кущі лохини. Усі фото надані героєм публікації
Друзі жартома називають родину Ігоря "Гетьман та його сини". Такою міцною та реалізованою, патріотичною людиною вони його бачать. Але сам до себе шполянин ставиться критично, каже, що найцінніше та найбільше диво у його житті – дружина і діти.
"Навіть те, що я зараз роблю…відчуваю, що недотиснув. Міг би зробити набагато більше для України. Я знаю особисто тих, хто займає посади на рівні управління державою (знайомі ще зі студентства), з деякими досі спілкуюся і розумію, що все у моєму житті могло б скластися інакше", – каже він.
Як повідомляв сайт vikka.ua, бізнесмен з Австралії взявся вирощувати на Черкащині нову для України культуру.
