Біла Русь, а ти ж мені ще біла,
Сіромахо, падчерко москви.
Як луку лукавого вмудрила –
На онучі збавить корогви?
Я ж твого Купала присябрила
До свого щирцевого єства…
Його пісню на москальські вила
Не віддай сумирно німувать.
Біла Русь, а ти ж мені ще біла,
Хоч тебе заціпив чорний страх,
Бо орда з твойого краю цілить
В наше з роду рідне РУСЬке пра.
Ранами Вкраїна скривавіла,
З нами світ світає проти зла.
Біла Русь, в мені ти болем білим
І своїм мовчанням запеклась.
23.04.22
Довідково: Коваленко Валентина Михайлівна – українська політикиня, поетеса, прозаїк, літературознавець. Голова Черкаської обласної ради (2014–2015), член Національної спілки письменників України. Лауреат обласної премії «Берег надії» імені В. Симоненка.
Автор книжок «З любові», «Перевесла істин», «Приворот-зілля», «Вовчик», «Ненароджене сонце або Великий піст Зінька Самгородського», «Трунок Сварожого рога», «На осонні слова», «Перелесниця», «Поетичний гербарій», «Тобі б моїм поговорить вогнем», «Його весна говерлила громи…», публікацій у періодиці.
Нині Валентина Коваленко очолює Шевченківський національний заповідник у Каневі.
Читайте також: