– А "вільні демократи" – це як?
Раптове питання від перехожого чоловіка ошелешило Дмитра Іванашка та всіх людей, що чекали транспорт на зупинці. Уся зупинка на мить притихла в очікуванні того, як "вільний демократ" відповість на таке просте та водночас складне запитання. Він же не розгубився і каже:
– А бувають демократи підневільні – це ті, які відстоюють інтереси якихось конкретних осіб, а не простих громадян. А ми – вільні і йдемо в міськраду з найкращими намірами.
Як то кажуть, викрутився. Відповідь людям сподобалась – у всіх на зупинці засяяли щирі посмішки. Ну хоч 10-15 людей точно почали ранок позитивно. Ще б пак. Такий дебелий чоловік і такий веселун – і це все зранку на зупинці. Ну як це може не радувати?
А ви часто зустрічали, щоб самі кандидати в депутати стояли поряд біля власного портрета в білій куртці, дарували людям позитив та самотужки роздавали флаєри з інформацією про себе. Зазвичай політики побоюються ось так просто, як то кажуть, власною персоною, спілкуватись з випадковими перехожими і винаймають для цього звичайнісіньких агітаторів, яким би лише для галочки відстояти та отримати за це гроші.
У вільних демократів інший підхід. Уявіть лише — йдеш зранку на роботу, навколо рутина, всі бігають сонні і невеселі. І раптом бачиш на перший погляд суворого чолов’ягу у білій куртці поруч із великим портретом. Він роздає людям якусь рекламу. Підходиш ближче і бачиш – це і є те саме обличчя на портреті — кандидат у депутати.
Ось такі вони — "вільні демократи" — прості, працьовиті та відкриті для людей… І такі в них веселі кандидатські ранки.
Дівчата в нас також сильні. Так само спілкується з людьми Люба Ропало. Пригадує, якось бабця каже:
— Боженьки, чого ж це Вас так рано вигнали, безсердечні?!
Відповідь не забарилась:
— Ніхто не виганяв. Я сама вийшла, адже працездатного виборця переважно можна зустріти зранку, коли він біжить на роботу.
Бабця здивовано підняла брови і каже:
— Молодець, дівчинко. Таких працьовитих я люблю. Може, і проголосую за тебе.
Взяла друковану продукцію і почимчикувала додому – знайомитись із Любою далі…
Але для такої агітроботи потрібна неабияка кмітливість. Ось, наприклад, ще одна історія від Люби Ропало.
Біжить жінка і на ходу каже:
— Два слова, які мене переконають за Вас проголосувати.
— Ваша сусідка, дві вищі освіти, юрист…
Так і не знає, чи переконала, але жінка у відповідь посміхнулась.
Найбільш рання пташка в нас — Олександр Щербінін . Вже о 6-й годині ранку виходить на свій "бойовий пост". Дахнівка щойно прокинулась, повітря холодне, люди похмурі… А він стоїть усміхнений і не лише прямо та чітко відповідає на запитання, а й дарує людям хороший настрій. "Після привітання, коли на обличчях перехожих з’являється посмішка, — розповідає Сашко, — самому стає тепло і радісно".
Більшість "вільних демократів" зауважили: краще на несподівані ранкові зустрічі реагують молоді люди. Пенсіонери частіше непривітні та ображені на увесь світ за свою "безхмарну старість", за відібране "небо у діамантах". Вони недовірливо ставляться до "людей в білому", які чомусь (?) посміхаються і дають свою візитку. Часто люди поважного віку висловлюють всі свої біди…
Сергій Джолос у своєму Facebook: "завдяки ранковим зустрічам щодня дізнаюсь про себе все більше і більше нового і цікавого: 1) що я купив дисертацію; 2) що я — бандит;
3) що я хапуга тощо… Особливо цікаво, що увесь цей бруд ллють "почтєнні старці", які потім на лавочках із сумом скажуть: "Ай-я-яй, яка зараз погана і невихована молодь пішла"… Ну, що тут скажеш, в будь-якому випадку до цих людей треба поставитись з розумінням і просто руйнувати стереотипи. Якраз це і роблять "вільні демократи".
Адже ось такий він – кандидат у депутати Черкаської міськради від Партії вільних демократів. Він не лінується встати зранку і просто розмовляти з людьми. Він не боїться незручних запитань і відкритий до спілкування. Він сам за себе відповідає. Він такий, як і ми з вами, ходить тими ж вулицями і бачить саме ті проблеми, які хвилюють нас всіх. Він, прямо дивлячись вам в очі, простягає візитку із прямим (!) мобільним номером телефону. Він завжди десь поруч і чекає ваших особистих звернень…
Ми постійно говоримо: от наші політики такі-сякі погані, живуть за високими парканами і їздять у броньованих автомобілях із затемненими вікнами, а в Європі вони такі прості та відкриті – їздять на велосипедах на роботу і спілкуються з усіма охочими… Ну ось. Прошу дуже. Такі політики, яких ви потребуєте, є і вони серед вас. Вибір за вами.
*Передвиборна агітація