За шкільні парти сіли засуджені. Свято знань відбулося у вечірній змінній школі при Черкаській виправній колонії № 62 та у СІЗО. Цього року граніт науки гризтимуть 150 засуджених колонії. Це десята частина від тих, хто відбуває покарання у виправному закладі. Зазвичай, за парти сідають дорослі чоловіки, які через своє буремне минуле не закінчили школу. Тепер вони знову відкривають підручники та пишуть конспекти. На першому уроці в’язнів-школярів побувала Юлія Кропива.
На святкову лінійку чоловіки прибули зовсім не у святковому настрої. Атмосфера закладу не сприяє веселощам і розвагам. Учні – засуджені Черкаської виправної колонії № 62. Дорослі школярі в чорній формі з похмурим виглядом слухають напутнє слово директора школи. У добру путь благословляє священик. Їх навчатимуть математики та української мови. Свої шкільні роки вони прогуляли.
Олена Саєнко, директор Черкаської вечірньої змінної школи ІІ-ІІІ ст.: «Навчати, я б не сказала, що важко, вони ставлять конкретні питання, є зацікавленими. Ми нікого не примушуємо».
Навчання у вечірній школі – на добровільних засадах. Їхня школа – особлива і за гратами, але в приміщенні – все, як має бути, парти та дошка.
Вчитель математики Світлана Досіна вже третій рік сіє вічне, добре, мудре між тими, хто його найбільше потребує. Для суспільства вони негідники та злочинці. Вчителі ж намагаються зробити з них знову добропорядних людей. Тому зацікавлюють нестандартними методами й індивідуальними підходами. Аби лишень зацікавити та навчити.
Світлана Досіна, Черкаської вечірньої змінної школи ІІ-ІІІ ст.: «Алгебра та геометрія – важкі дисципліни. Але я придумую, як зробити, щоб було цікаво. Є слабкі, їм важко сприймати. Але ніхто не упирається, всі стараються».
28-річний учень 10 класу Леонід – старанний учень. Але у шкільні роки наука йму зовсім не йшла в голову.
Леонід, засуджений, учень 10 класу: «Зв’язався із впливовою компанією, думав, що вони впливові. І пішло-поїхало. Не маю середньої освіти».
Тепер чоловік протирає штани за партою, знову пригадуючи теореми та аксіоми. Леонід – не проти, адже зібрався вступати до ВИШу. Коли вийде на волю.
Леонід, засуджений, учень 10 класу: «Я хочу закінчити 12 класів і вступити до університету. Прагнення навчатися в мене є».
Їхній клас набрали з однієї камери. 6 підлітків-ув’язнених йдуть на перший урок. У Черкаському СІЗО для них працює консультативний пункт. Вчителі з вечірньої школи навчають розуму. Починати потрібно з найпростішого. 16-річний Микола ледве пригадує літери, щоб написати 1 вересня. У кожному слові – помилка.
Тетяна Подгорнова, вчитель консультативного центру СІЗО: «Ну, звичайно, дитина, яка так написала, це на рівні 2-3 класу».
У нього є своє виправдання.
Микола, ув’язнений СІЗО: «Погано вчився в школі, не хотів вчитися».
Ув’язнений пригадує, як мама просила вчитися, а він покинув школу та пішов на роботу.
Микола, ув’язнений СІЗО: «Йшов із роботи, був п’яний, вдарив п’яного дядька по голові. А рано міліція приїхала, каже, що вбили його».
В Олександра історія теж не з підручника. Він обкрадав людей на вулиці.
Олександр, ув’язнений СІЗО: «Розбій, грабіж».
Тепер хлопець за гратами буде наздоганяти шкільну програму.
Олександр, ув’язнений СІЗО: «Знання – це добре для подальшого життя. Хочу влаштуватися на роботу».
Навчання – не лише заради знань. Ув’язнені не приховують: вони на уроках урізноманітнюють нудне камерне життя.
Василь Безпалий, заступник начальника СІЗО: «Вони йтимуть у колонії, де теж навчатимуться, а тут пропускають навчання в школі. Щоб цього не було, вчителі консультативного центру підтримують той рівень знань, що є».
Українська Конституція гарантує всім, зокрема і малолітнім злочинцям, безкоштовну середню освіту. Багатьом вона дається нелегко. Дехто настільки розгулявся, що за партою почувається ніяково та незручно. В їхньому дорослому житті цього давно не було.
