8 березня своє вісімдесятиріччя відзначає жінка, завдяки якій Черкаси з провінційного містечка перетворилися на окрасу області. В середині минулого сторіччя Олександра Вишинська отримала наказ розбудувати містечко, яке щойно отримало статус обласного центру. Тоді жінка насилу знайшла його на карті. А коли приїхала, зрозуміла – роботи непочатий край. Тож своїм сучасним обличчям Черкаси великою мірою завдячують героїні наступного сюжету. Про жінку-архітектора з великої літери дивіться в сюжеті Марії Гаврилян.
Олександра Вишинська, проектувальниця: «Очень большое, хороше село. Зданий было под железной крышей аж 12. Остальные – под соломой, под камышом. По всему бульвару Шевченка только 2-3 здания 2-этажных».
Такими в середині минулого сторіччя Олександра Григорівна побачила наше місто вперше. У 1956 році жінка отримала наказ із Москви їхати на Україну, розбудовувати Черкаси.
Олександра Вишинська, проектувальниця: «А что это такое? Я смотрю по карте… Киев. Вот такие буквы, Одессу нахожу, Харьков. А где Черкассы?».
Тоді місто щойно отримало статус обласного центру. Перше, що побачила, пригадує Олександра Григорівна, був залізничний вокзал. Будівля 6 на 6 метрів, де поруч продавали квитки та соняшникове насіння. А саме місто більше нагадувало велике село. Тож роботу жінка отримала одразу й багато. Першим, розказує Олександра Вишинська, вона розробила проект для автобусного парку, хоч тоді містом курсували лише дві маршрутки. Далі був таксопарк, школи, житлові будинки у три, а згодом і в п’ять поверхів. Проект центру міста майже повністю вийшов із-під пера Олександри Григорівни. Перші висотки з’являлися на місці старих напіврозвалених хат.
Загалом за більш аніж 30 років роботи в Черкасах жінка створила більше 8,5 тис. проектів, причому не лише для міста, а й для всієї області.
Працю Олександри Григорівни відзначили на всесоюзному рівні. Проект села Леськи отримав почесне третє місце серед сотень інших серед тодішнього СРСР.
Олександра Вишинська, проектувальниця: «Бронзовая медаль. 3 место по Советскому Союзу. 1000 рублей при этом. Меня, если честно, не так медаль интересовала, как 1000 рублей».
І ця нагорода в жінки далеко не єдина. Проте почуття гордості в Олександри Вишинської викликають не численні відзнаки, а втілені в життя проекти.
Їх Олександра Вишинська закладала на віки. Спроектовані нею будівлі стоять і стоятимуть ще довго. Долею кожного із них жінка переймається щодня.
Олександра Вишинська, проектувальниця: «Обидно, когда на этих 10-этажках, над «Юностью», никто не видит, что там плитка опала. А мне, как родное дитя, обидно…»
Цьогоріч Олександра Григорівна відзначає ювілей. 8 Березня, у Міжнародний жіночий день, жінці виповнюється 80 років. Традиційно свої дні народження вона зустрічає на щорічних шахових турнірах. Це друге найбільше захоплення жінки після улюбленої роботи. На цій ниві вона також досягла не менших успіхів.
