Питна вода не відповідає нормам якості на одинадцяти водопостачальних підприємствах області. Такі результати після відповідного контролю оприлюднило ДП «Черкасистандартметрологія». До чорного списку потрапили підприємства Золотоніщини, Кам’янщини, Маньківщини, Чигиринщини та Чорнобаївщини. До «Черкасиводоканалу» перевіряльники не пред’явили претензій. На відміну від містян. Вони усе частіше, замість води з водогону, обирають із водовоза чи очищену фільтрами. Вважають, що та вода краща. Чи справді це так – досліджувала Вікторія Курченко. Далі – спеціальний репортаж.
Фрагмент із мф «Сестрица Алёнушка и братец Иванушка»: «Аленушка, а Аленушка. – Что тебе, братец милый. – Можно я из лужи напьюсь. – Не надо, Иванушка, видишь, тут же лошадиное копыто отпечатано. Выпьешь и жеребеночком станешь».
А черкаському винахіднику та моржу Олександру Толбатову все одно, що декілька хвилин тому тут купався пес. Він п’є воду не з казкової калюжі, а з Черкаського моря.
Воду з Дніпра він п’є вже з десяток років. Така собі альтернатива централізованого водопостачання.
Олександр Толбатов, винахідник, морж: «Я вам скажу, обыкновенная питьевая водичка».
Отруїтися, говорить, не боїться. Мікробів і бактерій теж. Навіть розладу шлунка після такого пиття жодного разу не мав.
Олександр Толбатов, винахідник, морж: «Я иду в водичку получать здоровье. И вот я себе всегда говорю: «Дай мне, водичка, здоровье», «Поддержи мое здоровье». И водичка отвечает добротой».
А от його дружина, зізнається Олександр Толбатов, купує воду з водовоза.
Віра Олександрівна теж тричі на тиждень займає чергу до бочки. Так робить вже п’ять років поспіль. Говорить, несила пити воду з крана.
Віра Олександрівна, черкащанка: «Вода з крана дуже брудна, з запахом затхлим. Пити неможливо, не можна кип’ятити. Якщо її хлорують, то тоді вже з хлоркою не можна пити, не можна чаю зробити, смердить так здорово».
Натомість воду з водовоза черкасці хвалять. Навіть страви з неї, стверджують, смачніші.
В’ячеслав Олександрович, черкащанин: «Очень добрая, мягкая и очень дешево – 25 коп. за литр».
Віктор Семенович уже вісім років підвозить воду до будинків черкасців. Черги щоразу довгі. На одній точці годину стоїть. Узимку ще довше, тоді торги кращі.
Віктор Горбік, водії водовозу: «Літом трохи менше людей, тому що вони їдуть то на дачі, то в села».
Розповідає: ще жодного разу не було скарг від покупців. Бере воду зі свердловини у Свидівку. Показує відповідні дозволи.
Віктор Горбік, водії водовозу: «Ось вони всі: це санстанція, це дозволи виконкому. Тут все в нас є».
Про водовози, які торгують без дозволів і набирають воду ледь не з Дніпра, водій чув. А директор «Черкасиводоканалу» таких ще й бачив.
Сергій Овчаренко, директор КП «Черкасиводоканал»: «У мене, як фахівця, сьогодні є нарікання на якість води, яку підвозять мешканцям ці підприємці. Ми неофіційно контролювали якість води, яку розвозять ці підприємці, то в нас, м’яко кажучи, є нарікання».
Водоканалівці виявляли в тій воді навіть пестициди. Часто-густо, пояснює Сергій Овчаренко, підприємці беруть звичайну воду з водогону, доочищають її і продають уже з цистерн. Причому без належного лабораторного контролю. Аби не потрапити до таких горе-підприємців на гачок, радить вимагати такі документи.
Сергій Овчаренко, директор КП «Черкасиводоканал»: «Це сертифікат якості питної води і аналіз якості води, яку підвезли в певний момент, і підтвердження лабораторним контролем відповідності якості води».
Воду з цистерн перевіряють на якість раз на квартал. А ту, що подає «Черкасиводоканал» до осель містян, щоденно. Вона, переконує Сергій Овчаренко, якісна. А нарікання черкасців на неприємний запах та колір води пояснюють уже в лабораторії.
Інна Петрова, інженер-лаборант: «Якщо будівлі, споруди старі або ЖКГ не міняло труби, то якість води в цьому будинку буде гірша, ніж у будинках, де ці мережі нові».
Більшість труб міського водогону прокладені ще півстоліття тому. Відтак у «Водоканалі» для перестраховки радять воду доочищати фільтрами та кип’ятити.
Вікторія Курченко, кореспондент: «Довіряй, але перевіряй. Ми озброїлися цим принцип: взяли зразок води із водовоза. Другий набираємо з-під крана. Наша будівля далеко не нова. Ну, і третій зразок беремо з кулера. Тут воду очищає спеціальний фільтр. З цим всім прямуємо до лабораторії».
Лаборанти не знають під яким номером яка вода. Тестують її на хлориди, жорсткість, нітрати, нітрити, залізо тощо.
Уже за годину лаборанти оголошують вирок трьом зразкам води.
Інна Петрова, інженер-лаборант: «Усі три проби, які ви привезли, відповідають гарній якості питної води по ГОСТу 287 482 (нормативи на питну воду)».
Показники вмісту різних хімічних сполук у воді з водогону, водовоза та очищеної фільтром майже ідентичні. Щоправда, жорсткість води в першій пробірці, це та, що з водовоза, викликає занепокоєння у фахівців.
Надія Романюк, лаборант: «Цю воду пропускають через якийсь фільтр. Таку воду вживати постійно неможна, тому що будуть вимиватися солі з організму. Вона схожа на дистильовану воду».
Виходить, здебільшого платимо втридорога за однакову за якістю воду. Причому в усіх випадках придатну до споживання. Самопереконання – все-таки велика сила.
