Сумні спогади, жалобні залпи та сотні слів подяки за героїчне, хоч і коротке життя. Так минулими вихідними в Оршанці відкривали пам’ятник генерал-майору Ігорю Момоту. Нагадаю, колишній керівник прикордонного навчального центру з перших днів загострення ситуації на Сході був на передовій. Там разом зі своїми курсантами боронив рубежі державного кордону. Ще за життя Ігоря Момота називали "легендарним" та "народним героєм". А за півроку по його загибелі навіть стійкі "зелені кашкети" не можуть приховати сліз.
Це відео відзняте практично рік тому. Так тоді оршанецьких прикордонників під керівництвом полковника Момота проводжають на східні рубежі.
Ігор Момот, начальник Оршанецького навчального центру Держприкордонслужби України(архів): "Я впевнений, що ми з честю виконаємо це завдання і я, як начальник мотоманевренної групи вживу усіх заходів, щоб ми повернулися усі додому".
Ігор Момот полишив крісло керівника навчального закладу. Та поїхав разом зі своїми курсантами на східні кордони. Аби не кидати хлопців сам-на-сам із ворогом.
А це уже Донеччина. Місяць потому. Тут – перше місце дислокації оршанецьких прикордонників. Під керівництвом Момота облаштовують справжнє військове містечко.
А це уже липень. Полковника Ігоря Момота проводжають в останню путь. У рідному Оршанецькому центрі. Легенданий прикордонник загинув на Луганщині. Їхні позиції обстріляли з "Градів".
Тоді полковнику Ігорю Момоту присвоїли військове звання генерал-майор. Посмертно. А уже із жовтня Оршанецький центр носить його ім’я.
Пам'ять про Ігоря Момота знову зібрала його рідних, близьких, друзів та колег в Оршанці. Бо тут легендарного генерал-майора увіковічують.
Мрія встановити на території Навчального центру пам’ятник загиблим під час військових дій була ще за життя в Ігоря Момота. Тепер, розказує дружина Надія, монумент встановили йому.
Надія Момот, дружина Ігоря Момота: "В сущности в этом памятнике это не только он, но это и те, кто погибли там, там на Востоке, которые здесь, вместе с ним. Я чувствую их души, они здесь и видят нас. И знают то, что он начал, то будет продолжено. И мы победим".
Для Ігоря Момота це була уже 4 війна. І він, допоки був на кордоні, переповідають близькі, не втратив жодного бійця.
Олексій Лупан, офіцер Оршанецького навчального центру Держприкордонслужби України: "Він завжди дбав і пам’ятав про офіцера і про кожного солдата. Я чітко пам’ятаю його слова, які він неодноразово повторював: "Я залишуся тут доки, поки останній мій курсант не покине зону бойових дій".
Генерал-майор Момот, говорять у Навчальному центрі, був великим полководцем. Його військовий досвід врятував не одне життя.
Василь Серватюк, перший заступник голови Державної прикордонної служби України: "Україна втратила одного з кращих своїх синів. Дуже чудову людину втратила, у якої був величезний потенціал, яка могла принести ще дуже величезну користь, але, бачте, так трапилося, що він загинув, захищаючи суверенітет, незалежність нашої держави".
Патріотизм для Момота був сенсом його життя. Любити життя та Батьківщину навчав й інших.
Юрій Ткаченко, голова Черкаської ОДА: "Він міг бути тут. Але він прийняв рішення піти першим туди. Тому, що за покликом серця він військовий".
Офіційно звання "Героя України" Ігорю Момоту не присвоїли. Та на переконання присутніх, він уже Герой – народний. Шкодують тільки, що посмертно.