Уперше в Черкасах ірландська кейлі-вечірка. Засновниця гуртка ірландського танцю презентувала мистецтво смарагдового острова. Валентина Павленко у вересні минулого року заснувала гурток «Джиліз». За кілька місяців 26-річна організаторка долучила до традицій Ірландії двадцятьох дітейі поставила кілька танців. Свої перші здобутки, а також культуру та традиції батьківщини запального танку і представили на вечірці. З «черкаськими ірландцями » познайомилася Ірина Гришко.
Валентина Павленко, керівник гуртка ірландського танцю «Джиліз»: «У мене була глибока депресія. Друзі наYouTube скинули посилання на ірландський танок. Я сповзла під стіл і сказала: «Ах!».
Потому, розповідає Валентина, поїхала до Києва і за півтора року закінчила там школу ірландського танцю. Вона переконана: рухи в цьому танку особливі, адже танцюють переважно ноги.
Валентина Павленко, керівник гуртка ірландського танцю «Джиліз»: «Вони дуже невагомі. Це відчуття такої внутрішньої гордості, адже корпус постійно фіксований. Перемога над власним організмом: летітита бути струнким, це фантастичне відчуття!».
За освітою дівчина педагог, працювала вчителем англійської мови.
Утім, це не завадило їй заснувати танцювальний гурток.
Людмила Давиденко, заступник директора з навчально-виховної роботи ЦДЮТ: «Коли людина розповідає про те, чим хотіла б займатися з таким запалом, відразу зрозуміло, що в неї вийде. Ми не довго думали: один день я з нею поговорила. Наступного – ми вирішили, що нам потрібен саме такий колектив».
Тепер у центрі дитячої та юнацької творчості двічі на тиждень Валентина займається з шанувальниками національних танців Ірландії. У неї дві групи: старша та молодша. Всього двадцятеро дітей. Поки що лише дівчата. Жодного хлопця. А даремно, зазначає пані Павленко. Для танцівників такі заняття вельми корисні: ірландські «па» зміцнюють торсі ноги, покращують поставу, роблять рухи легкими. Марія в цьому вже переконалася.
Марія Кондратьєва, вихованка гуртка «Джиліз»: «Я наважилася, прийшла на пробне заняття і танцюю. Коли питають: чим ти займаєшся? Як правило, відповідають: волейболом, танцями або ще чимось традиційним… Аколи відповідаєш: ірландськими танцями, – відразу: ба, а в нас таке є?».
Сьогоднів «черкаських ірландців» відповідальний день. Їхня творчість уперше на сцені. Тут не лише танцюють. Валентина охоче знайомить присутніх із національними символами та історією країни.
А ще розповідає безліч цікавинок про танці. Особлива увага до взуття. Для ірландського танцю одягають софти – м’які шкіряні балетки на шнурках. Аби рухи ніг було краще видно, до них ірландці одягають білі шкарпетки. Для відомого ірландського степу, хардшуз.
Кілька століть тому ірландські танці, як і мова та культура, заборонялии англійські володарі. Танцям вчилися потайки, на столах або перевернутих бочках у пабах. Там вибивали джигу та водили хороводи. Сьогодні запальні танці поширенів усьому світі. В Україні існує кілька шкіл – у Києві, Харковій Одесі. Тепер уже і в Черкасах.
