Кара за патріотизм. Український прапорець обійшовся сєвєродончанину місяцем полону. Історія про зацькованого патріота – продовження циклу ВІККА-НОВИН про східняків. Подробиці знає наша Катерина Ковбій.
Юрій Ященко показує вікно свого колишнього кабінету. Рік тому в нього увірвалися бойовики. Та за маленький український прапорець забрали чоловіка в полон.
Юрій Ященко, житель м. Сєвєродонецьк: "Точно такой же, точно на этом шкафу, только в другом кабинете"
У полоні Юрій провів 24 дні. У бойовиків він, згадує, цікавості не викликав. Хоч і відпускати його не поспішали.
Юрій Ященко, житель м. Сєвєродонецьк: "Слышу: засовы клацают. Голос громкий в коридоре: "Подъем, полная эвакуация". Соседние камеры открываются. Выстрел. Контрольный. Следующая камера открывается. Выстрел. Контрольный. Ну, так 4 камеры было расстреляно. Моя была 5. Открыли. Подъем, полная эвакуация, на выход. Вывели в коридор. Опускались вниз. Боец разворачивается: а этого в машину"
Рятували із полону Юрія усіма можливими способами. Підсобили в тутешній церкві. За її сприяння чоловіка й відпустили додому.
Юрій Ященко, житель м. Сєвєродонецьк: "Два человека в бухгалтериии. Остальные: кто в Россию уехал, кто еще куда. Сколько столов – сталько людей"
Вже рік Юрій намагається повернутись до нормального життя. Це цей час він не змінив ані місце роботи, ані свої патріотичні настрої.
Юрій Ященко, житель м. Сєвєродонецьк: "Год прожили. Сейчас больше вопрос: как бы к этой зиме подготовиться. И пережить эту зиму"
Найкраще від важких думок, зізнається Юрій, його рятує цигарка.
Юрій Ященко, житель м. Сєвєродонецьк: "Этот синдром он наоборот даже в большей степени развивается. Поначалу на каком-то автопилоте. Все нормально, все хорошо. Чувство радости и то, что все позади. А потом приходит время – другие ценности, переоценка ситуации, поведения"
Кожен день Юрій намагається прожити так, аби він не минув дарма.