Родом із сирітства. Так говорять про тих, хто не знав материнської ласкита вирісу дитячих будинках та інтернатах. У Черкаській області 2 тисячі 703 сироти та дітей, позбавлених батьківського піклування. Кожен із них пройшов важку школу життя. Зростаючи в колективних закритих закладах, діти не знають сімейного виховання. Часто безбатченки будують кризові, неблагополучні родини. Причина такого сирітського кола – відсутність позитивного батьківського прикладу. Соціальні працівники та психологи в один голос говорять про альтернативні заклади виховання в родині.
Марія та Василь приїхали провідувати своїх дітей.
Марія, багатодітна мати: «Один синочок… та всі тут навчаються».
П’ятеро рідних дітей в інтернаті. Найменший ще не знає, яке життя його чекає попереду. Старші переконані: вони своїм дітям такого майбутнього не бажали б.
Настя теж хотіла бути біля мами. Утім,у доросле життя пішла з сиротинця. За вісім років в інтернаті дівчина навчилася багато чого. Утім, збудувати свою щасливу родину так і не змогла.
Настя, колишня вихованка інтернату: «Ні, з татом дитини я не живу, були сварки. Потрапив у в’язницю, татко неблагополучний».
Їм важко будувати повноцінну, щасливу родину. Навчатися любові та взаєморозумінню не було в кого.
Віктор, колишній вихованець інтернату: «Хотів би, щоб мати не пила, батько був живий, щобв мене були нормальні батьки».
У стінах закритого колективного закладу важко опанувати сімейні постулати.
Алла Башітова, психолог-практик: «Яка б школа-інтернат не була – набуття навичок сімейного виховання не можна компенсувати в умовах інтернату».
Ніна Бабій, директор Черкаського обласного центру соц. служб для сім’ї, дітей та молоді: «Діти, які виховуються поза родиною, самі не утворюють родину. Дуже часто віддають дітей в інституції».
У родині Скрипнікових – любові розуміння. Виховуючи своїх чотирьох дітей, батьки взяли ще сімох прийомних.
Анатолій Скрипніков, батько багатодітної родини: «Таке було бажання, поклик серця».
Наталія Скрипнікова, мама багатодітної родини: «Родина – це любов… якщо вона є, вона зігріває всіх».
Батьки не ділять дітей на своїх і чужих. Разом працюють і відпочивають. Колишні сироти – тепер повноцінні члени великої родини. Вони зростаютьу любові, тому точно знають, якими будуть їхні сім’ї.
Вихованка родини Скрипнікових: «Родина повинна бути люблячою, щоб вислуховували, підтримували, розуміли».
Не кожна дитина-сирота може поділитися такими думками. На Черкащині 616 вихованців шкіл-інтернатів мріють про сім’ю іншими категоріями.
Вихованець інтернату: «Щоб не було сварок, щоб мирна обстановка була… Щоб жінка не пила, щоб діти не були, як я».