Ляльковому – 45! У Черкаському обласному академічному театрі ляльок зіграли ювілейну виставу. Для дорослих. «Русалоньку» Андерсена на новий лад відіграли для колегі гостей. Окрім цієї постановки, в репертуарі закладу – 25 вистав. Одержимі сценою, актори грають 500 спектаклів на рік. Мають постійних і вдячних глядачів, репутацію справжніх професіоналів серед колег із інших міст та… чимало проблем. Чого не вистачає улюбленцям малечі, знає Ірина Гришко.
Будівля театру – унікальна пам’ятка архітектури.1870-го її побудував лісничий. Згодом тут розташовувався відділок міліції, дитячий садок, бібліотека. 1965-го в Черкасах заснували театр ляльок, і за п’ять років приміщення стало його домівкою. Відтоді цими старими скрипучими сходами дітлахи потрапляють у казку.
І так 45 років поспіль.
Надія Хаустова, керівник літературно-драматичної частини: «Свято – це завжди приємно, особливо, коли вітають друзі. До нас приїздили 4 театри, вітали діти. Це така втіха, коли бачиш, скільки зроблено, є плани на майбутнє».
Зроблено театром чимало. Компактна сцена та глядацька зала на 70 місць, яскраві декорації, оновлений репертуар, участь у мистецьких заходах. Кожен етап розвитку давався колективу непросто.
Надія Хаустова, керівник літературно-драматургічної частини: «Багато було фестивалів, кращі режисери працювали, нам здається, щов нас усе найкраще».
45-ту річницю закладу актори відзначають на сцені. Грають виставу для дорослих. Глядачі «Русалоньки» – колеги.
Олена Муллєр, акторка: «Вона тяжка для мене».
Воно й не дивно – в цій виставі в Олени аж дві ролі. Щоправда, легких вистав у акторів не буває: в будь-якому образі вони максимально правдиві, аби захопитита вразити публіку. Сьогодні в репертуарі театру – 26 вистав. Упродовж року вони грають 500 спектаклів.
Величко Любов, директор театру ляльок: «Недарма ми працюємо, нехай театр невеликий, але ми – як сім’я».
От тільки мешкає «акторська родина» в умовах, несприятливих для творчості. Лялькарі бідкаються: їм місця замало.
Ніна Владимирська, завідувачка складу: «Це перший склад, тут зберігаються декорації… Тісно, дуже тісно, ось нове наробимо до Нового року, а куди його все складати?!».
Через брак простору, доводиться списувати старі вистави, адже костюми та декорації до них просто ніде зберігати. Крім того, стіни будівлі руйнує сусід – кремезний дуб.
Ніна Владимирська, завідувачка складу: «Ось дуб, який у нас росте в стіну, приміщення театру розташоване поряд із дубом».
А це – кабінет художнього керівника. Ані стола, ані паперів. Усюди – робочий інвентар. Ярослав Грушецький через тісноту називає театр хатою-читальнею.
Ярослав Грушецький, художній керівник театру ляльок: «У нассправді єдиний театр в Україні, в якому до цього часу не побудували професійне приміщення».
У гримерці так само тісно. Олександр Швидкий насилу примостився, щоб зняти грим.У театрі він 2 роки, на проблеми не зважає і насолоджується роботою.
Олександр Швидкий, актор театру ляльок: «Мені ще з дитинства подобалася гра, ми натягувати тканинута влаштовували вистави, а потім я вчився на економіста».
Олександр – не єдиний актор за покликом серця. З 17 акторів таких, як він, п’ятеро. Втім, і дипломовані, і аматори однаково люблять сцену.