Великоднє мистецтво. У Черкасах організували майстерні з розпису писанки. Усіх охочих писанкарству вчать заслужені майстри народної творчості. Стародавньому таїнству вчилася й наша Ірина Головка.
Ольга Мартинова, заслужений майстер народної творчості: "Гріємо писачок над полум’ям, ось так, в середині полум’я, бо буде копоть. А гріємо збоку".
Писанкарство – в люди. 6-річна Мирослава розписує не перше яйце. Бо вірить: писанка робить життя кращим. Уся її сім’я, зізнається, небайдужа до такої справи.
Мирослава, учасниця майстер-класу: "Писанка – це яйце чарівне. Воно дуже чарівне, усім допомагає, тому що усі, хто його зробив, у них буде щастя".
Школяр Владислав розписує своє першу писанку. Та про знаки, каже, знає багато. Про них бабуся розказувала і програми по телебаченню дивився. Хлопчина радить: щоб писанка вдалася, треба більше символів добра.
Владислав, учасник майстер-класу: "Божа рука, спіраль, можна пташечку, метеликів, ну, для урожаю можна й пшеницю намалювати, але це важкий візерунок. Багато символів є для добра".
А от переселенка Олена на майстер-клас прийшла зі своїм 7-річним сином. Писачок до рук жінка узяла вперше.
Олена Симонова, учасниця майстер-класу: "Ну, тут разные: птичка, сердечко, и дубовый листочек, говорят это символ здоровья. Еще б узнать, хочу символ мира, я думаю, что это голубь, скорее всего. Хочется мира, добра, здоровья нарисовать, что был оберег такой".
Прививати любов до цього стародавнього мистецтва у Черкасах почали років з десять тому. Спільне писанкарство, говорить майстриня Ольга Мартинова, це не лише урок творчості, а й спілкування, яке нині потрібне.
Ольга Мартинова, заслужений майстер народної творчості, голова обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України: "Коли я чула річ, що коли пишеш сорок писанок і роздаєш, то збуваються бажання. І я думаю, що треба писати, треба роздавати на злагоду і на мир. І колись воно прийде".
Навчатимуть писанкарству у галереї народного мистецтва ще з тиждень.
