Зраджені людьми та кинуті напризволяще. На черкаських вулицях більшає породистих безхатьок. Волонтери б’ють на сполох. Із початку року у притулку опинилися щонайменше півсотні чотирилапих. У комунальному закладі домашні тварини не приживаються через стрес, а новий дім знайти для них дедалі важче. Вікторія Хамаза детальніше.
Так жалісливо та гірко цей стаффордширський тер’єр плаче, як тільки відчиняються двері притулку. Так він кличе господарів. На них пес чекає практично цілодобово. Домашній собака опинився у притулку тиждень тому.
А це стафтер’єр Грей. Від нього господарі відмовилися ще шість років тому. Непристосований до вуличного життя, пес ледь не загинув просто неба. Не менше дісталося й вівчарці Барсику. Через відсутність нормального догляду, пес втратив зір. Доглядати за ним горе-господарі не схотіли й відмовилися від тварини.
Леся Матвєєва, волонтер товариства захисту тварин "Друг": "Перехворів чумкою. Через цю хворобу він осліп. Власники сказали, що нам не потрібна сліпа собака. Хоча, якщо тварина перехворіла цією хворобою, то це вина власника".
А це пенсійні умови ротвейлерші Фаїни. Господарі не схотіли доглядати стареньку тварину й вигнали її на вулицю. Собака тривалий час блукав містом. Від гибелі чотирилапу врятували волонтери. З початку року до черкаського притулку потрапило щонайменше півсотні таких домашніх тварин. Більша частина – іменитих порід. Та прижитися у спецзакладі вдається лише одиницям, кажуть волонтери.
Леся Матвєєва, волонтер товариства захисту тварин "Друг": "Притулок це не місце для домашніх тварин, це тотальний стрес. У нас були колишні домашні тварини, які потрапляли до притулку і переставали тут їсти, навіть ходити. Тварина не переживає таких умов. Динаміка дуже страшна. Домашніх тварин в притулку більшає і більшає. Ми самі в шоці".
Кінологи пояснюють таку масову відмову від хвостатих відсутністю адекватного покарання їх господарів та розвідників, які замаються продажем собак. Адже саме власники звіринців мають відслідковувати, в які руки віддають тварину.
Тетяна Толстоп’ят, кінолог: "Власники звіринців – це заводчики з великої літери, які відслідковують долю своїх щенят. Вони зацікавлені у тому, щоб діти їхніх собак мали гарних господарів. Але такого закону немає, щоб зобов’язував розвідників відстежувати долю свого щеняти. Немає ніякого покарання для таких от власників".
Психологи ж таке нехтування чотирилапими пов’язують з скрутною економічною ситуацією у країні. Подекуди люди просто не розраховують свої сили та не мають коштів на утримання тварини. Є й ті, які просто психологічно не готові до такої відповідальності, кажуть фахівці.
Наталія Шавровська, психолог: "В основі дії лежить не занадто високий рівень екологічної свідомості. Не завжди людина і члени родини усвідомлюють відповідальність. Ставляться частіше, як до іграшки. Просто тварина. До неї якісь такі вимоги, як до людини, неможливо висувати".
Попри незрячість, Барсик радіє кожному візитеру притулку. Навіть пробувши тут кілька років, пес все ще чекає на господаря. Та щоразу сподівається, що з прогулянки його повернуть не в притулок, а в новий дім.
