Сувора дисципліна, солдатська кухня та армійські жарти – ці три речі найбільше запам’ятовуються тим, хто віддав молоді роки служінню в армії. А ще – справжня чоловіча дружба, гра на гітарі та такі довгоочікувані виходи у «звільнення». Для кожного вояки – армія стала справжньою школою життя. Для багатьох – поштовхом у розвитку кар’єри. Сьогодні Збройним силам України виповнюється 19.У цей день кореспонденти ВІККА-НОВИН вирішила поцікавитись у відомих черкасців чим їм запам’ятались армійські будні та що дала арміяв житті.
Для відомого дизайнера Віктора Черкаського рокив арміїбули одними з найкращих у житті. Тим більше, каже майстер, що його армійські будні суттєво відрізнялись від буднів його товаришів. Віктор проходив службуу відділенні зв’язку на комутаторі. А тому відчути всіх труднощів армійського життя йому не довелося. До того ж, служити Черкаському довелось за кордоном – в Угорщині, що в 80-ті вважалось досить-таки престижним. Свою службу дизайнер згадує з гумором. Курйозів було чимало.
Віктор Черкаський, дизайнер: «Мы идем по городу все такие…Вокруг – девушки, машины, витрины. Вдруг из магазина выходит стройная молоденькая девочка в коротенькой юбочке – просто конфетка. И она идет впереди нас. Мы за ней. Идем, болтаем, говорим, что хотим, – нас ведь, вроде как, никто не понимает. И начинаем: какие ножки, какая попка…
Доходим до перекрестка, до светофора. Останавливаемся все, продолжаем шутить. Вдруг она поворачивается – вся красная, как рак, в глазах слезы и говорит: «Ребята, как вам не стыдно…?». Мы так случайно попали на жену какого-то прапорщика».
Віктора Черкаського армія навчила дисципліни. А в професії – надихнула на створенняколекції одягу.
Згадує армійські будній відомий черкаський актор Сергій Бобров. Він пішов служитив 91-му.
Сергій Бобров, актор Черкаського драматичного театру: «Взагалі армія – це школа життя… Тебе вперше відривають від мамки, папки. Тобі доводиться все самому робити. Самому снідати, рано прокидатися, за собою прибирати».
Найтяжчим, зізнається актор, для нього був ранковий підйом.
Сергій Бобров, актор Черкаського драматичного театру: «Люди мистецтва, ми взагалі лягаємо пізно і пізно встаємо. А тут прокидатися о 6-ій ранку, голий торс і побігли 3 кілометри…».
Утім, попри всі труднощі Сергій також називає армійські роки одними з найкращих. Тим більше, що сьогодні армійський досвід допомагає Сергію Бобровув його професійній діяльності. Так, наприклад, ролі військових йому даються з особливою легкістю. Стало в нагодій уміння надівати онучі.
Сергій Бобров, актор Черкаського драматичного театру: «Ті, хто пройшов армію, це роблять швидкота вміло».
А ось найтитулованіший триатлоніст Черкащини Олексій Сюткін – представник нового покоління військовослужбовців. Служить у Донецьку вже 6-й рік поспіль у спеціальній спортивній роті. Він вдало поєднує і спорт, і службу в армії.
Олексій Сюткін, черкаський атлет: «В армии зарплата постоянная и, мне кажется, как структура, тоже постоянная в нашей стране».
Своїм військовим статусом Олексій пишається. І хоча армійський режим дещо відрізняється від звичного йому режиму спортсмена, каже: армію, як певний етапу житті, має пройти кожен чоловік.
Олексій Сюткін, черкаський атлет: «Военный строй – это всегда хорошо. Считаю, что военные люди более дисциплинированы. Как говорится: «Военные – всегда мужчины».
Не тільки справжнього чоловіка, але й вмілого управлінця зробила армія з Сергія Одарича. Було й чимало смішних випадків.
Сергій Одарич, міський голова м. Черкаси: «Мій товариш працював на складі продовольчому. Якось я до нього зайшов і взяв жменю сирої гречки. Набив кишеніта почав лускати, як насіння. Але я не врахував однієї особливості: гречка в процесі травлення збільшується. Відчуття були, наче вагітний. Трохи зайвого налускався».
Армію міський голова називає свого роду «школою життя». Адже там вчили рахуватись із колективомі з обставинами.
Сергій Одарич, міський голова м. Черкаси: «Найголовніше – це психологічна підготовка. Це те, що допомагає мені, як керівнику, вже 23 роки після армії долати перешкодита труднощі вже невійськової служби».
Більшість черкаських знаменитостей, із якими спілкувалися кореспонденти ВІККА-НОВИН, служили щев радянській армії. Проте 6 грудня для них є уособленням свята справжніх чоловіків.
