Родинний затишок за сотні кілометрів від дому. Молоде подружжя Скобленків у Черкасах всього кілька місяців. Сюди приїхали із буремного Луганська. Заради життя без постійного страху. З перших вуст історію сім’ї переселенців чула наша Катерина Ковбій.
Наприкінці вересня двадцятиоднорічний луганчанин Сергій взяв свою вагітну наречену та маму. І відвіз їх подалі від вибухів снарядів. Ті, кажуть, якраз підбирались до їхньої оселі.
Сергій Скобленко, переселенець: "Чому Черкаси – тому що батько родом з Черкаської області. Село Журавка, Городищенський район. Тому вирішили сюди їхати. Подалі звідти. Хотілось саме в центральну Україну. Не на Західну, а саме сюди чомусь хотілось".
Своє весілля Сергій та Анна планували ще за мирних часів. Корективи внесла неоголошена війна на Сході.
Анна Скобленко, переселенка: "Ми взагалі планували весілля в Луганську, але почались бойові дії. І прийшлось його перенести. То ми вже тут розписалися, коли приїхали, бо уже ж хотілося".
Життя далеко від дому принесло молодим Скобленкам чимало труднощів. У пошуках житла та роботи вони провели не один тиждень. Та впевнені: разом впораються із будь-якими труднощами.
Сергій Скобленко, переселенець: "Роботи мало тут. І дуже низька оплата за цю роботу. Ми з Донбасу. Коли приїхали з Шахтарського краю, то ми не звикли. Там більше можна буде заробити. Тут квартири дорого, а роботи немає. І виходить що трохи ось так. Але це такий регіон, потрібно звикати. Будемо звикати. Шукати роботу. Знайшли квартиру. Тепло, бачите. Жарко навіть".
Там в Луганську Скобленки лишили чимало поганих спогадів. Тому, кажуть, покидати домівку було не складно.
Ольга Скобленко, переселенка: "Як вони молоді, то їм звичайно все це легше пережити, а в такому віці, як я, то дуже, звичайно, тяжко. Ми то чого тут з’явились – Сергій не сказав – ополченці вбили мого чоловіка. А колись він мені сказав як буде можливість – то поховати його тут. Та й не хотіла там ховати. Земля проклята стала. Тому мені вдвічі важче це. Я за ним сумую, за хатою. І в такому віці це все дуже тяжко переживається".
Всупереч всьому пережитому, в Черкасах Скобленки пробують почати життя з чистого аркуша. До новорічних свят, як і годиться, придбали ялинку. Та, кажуть, допомагає їм поліпшити настрій. Адже впевнені – життя триває.