А от матері та дружини колишніх беркутівців пікетували сьогодні обласне УМВС. Від головного міліціонера Черкащини вимагали, щоби не відправляв їхніх рідних за межі області. Мітингувальниці кажуть: вже вдосталь натерпілися лиха, поки сини та чоловіки були в революційному Києві. Репортаж Марії Гаврилян.
Під стінами обласного УМВС знову гамірно. Тут мітингують мами та дружини колишніх беркутівців. Після розформування підрозділу, їхні сини та чоловіки служать у лавах міліції. Та від цього, кажуть жінки, спокійніше їм не стало.
Інна Римарчук, дружина правоохоронця: «Після того, як він був у Києві, я не хочу, щоб нікуди їхав. Він, коли повернувся, то був ворогом народу. І у 20 років стати вдовою…».
Тетяна Чумаченко, мама правоохоронця: «Я смотрю телевизор и вижу, что делается в стране. Я знаю, что уже с Черкасс начинают отправлять милицию в Донецк, Харьков. Почему на месте не могут там власти разобраться?».
Зі своїми вимогами вони йдуть до керівництва обласної міліції. Владислава Пустовара перестрічають у холі.
– Ми хочемо, щоб ви надалі заборонили їм полишати межі області. Вони повинні бути тут!
– Чтоб у нас были гарантии. Раз уже в Киев поехали. В итоге сидят там три месяца, отмораживают себе ноги. И получаются во всем виноваты всегда.
Владислав Пустовар, начальник УМВС у Черкаській області: «Всі працівники міліції, зокрема і я, давали присягу на вірність українському народові. Якщо буде наказ відповідний, то я особисто поїду. А ви хочете, щоб я не їхав і нікого не посилав нікуди?».
Поки ж, запевняє начальник черкаської міліції, наказу їхати на схід чи південь країни немає. Увесь особовий склад несе службу в межах Черкащини. Проте гарантій, що так буде і надалі, Владислав Пустовар дати не може. У відповідь на це жінки обіцяють, що лягатимуть під колеса автобусів, якими вивозитимуть звідси їхніх синів і чоловіків. На тому і розходяться.
