Де знайти туалет? Це делікатне питання рано чи пізно виникає в усіх, хто гуляє Черкасами. Виявляється, вирішити його не так то й просто. Бо громадських убиралень у місті обмаль. А має бути, як мінімум, три сотні. Ті ж, які є, старі, залишені у спадок ще від радянських часів. Міська влада проблему визнає. Проте констатує: нині немає ані технічних, ані фінансових можливостей щось змінити. Тому поки що в містян є два варіанти: або ж ходити до вітру під ялинку, або користуватися закладами громадського харчування. Куди все ж таки йти, якщо несила терпіти, дізнавались наші кореспонденти. Далі – спеціальний репортаж.
Громадські туалети в Черкасах – як оази посеред пустелі. Знайти їх так само нелегко. А відшукавши, не дуже хочеться в них заходити. Майже всі публічні вбиральні дісталися місту у спадок від радянських часів. Тому технічний стан у них відповідний. Та й люди не дуже їх відвідують.
Працівниця громадського туалету: «По-різному. Десь осіб 30-50 на день. Мало дуже. Район же, бачите, який. Самі банки. Тут нічого такого навіть немає. Раніше пиво дозволяли пити, а тепер не дозволяють».
За санітарними нормами, в нашому місті має бути більше трьохсот туалетів: на тисячу осіб – одна вбиральня. У реальності ж – у десятки разів менше. Влада проблему бачить, але зробити поки що нічого не може, бо, як завжди, немає коштів. Чиновники радять відвідувати ватерклозети в кафе й ресторанах.
Микола Упир, головний архітектор м. Черкаси: «При проектуванні будь-якого закладу громадського призначення, якщо туди звернулася людина для задоволення певних потреб, я не бачу юридичної підстави, щоб це їй не дозволяли. Єдине, що це має бути на цивілізованому рівні з обох боків».
І справді, більшість закладів громадського харчування без проблем дозволяють користуватися своїми вбиральнями. Кореспонденти ВІККА-НОВИН перевірили близько десяти, жодного разу відмови не почули. Як кажуть психологи: головне бути впевненим у собі.
Максим Яворський, психолог: «Якщо людина впевнена в тому, що вона має адекватний вигляд, що вона така ж, як інші, то в неї не буде ніяких проблем з відвідуванням громадського туалету. З іншого боку, влада та муніципальні служби, які цим займаються, повинні зробити все можливе, щоб це місце було максимально безпечним – чистим, надійним і, можливо, навіть цікавим».
Черкащани ж проблему, де сходити в місті в туалет, вирішують по-різному. Актуальна ця проблема і для зон відпочинку. У парках владці обіцяють побудувати нормальні туалети: в парку «Перемоги» до кінця цього року, а в «50-річчя»– в наступному. Натомість при реконструкції площі «Дружби народів» природні потреби людей не врахували.
Микола Упир, головний архітектор м. Черкаси: «Безумовно, там не допрацьовано як первинним проектом, так і не враховано при реконструкції. Але на момент відкриття це питання вирішували шляхом розміщення на задвірку біотуалетів. Я думаю, що це перший крок, а надалі, мабуть, там буде розміщено громадський туалет. Чи це буде в цокольному поверсі, чи деінде, але це питання не буде закрите».
Утім справа не тільки у браку санітарних місць, а й у відсутності культури. Бо далеко не всі черкащани ламають голови над тим, як цивілізовано справити нужду. Й роблять це, де заманеться. А тому чистота міста залежить не лише від влади, а й від кожного з нас.
