Повернути історичні назви чи вигадати нові. Черкасці обговорили, які імення матимуть вулиці міста. За законом про декомунізацію, радянські топоніми мають зникнути до 21 листопада. Чи переназвуть Черкаси – Ірина Куйбіда знає.
Надія Петрівна – мешканка вулиці Горького. І хоч стара назва – Зелена – їй подобалась більше, до перейменування жінка ставиться з осторогою. Вважає: такі зміни не на часі.
Надія Петрівна, житель м. Черкаси: "Одіозні вулиці потрібно перейменувати. Орджонікідзе, бандюка Котовського – ці потрібно. Але Волкова на Гостромогильну? Я розумію, що це наша історія. Я розумію, що треба саме черкаські вулиці, оригінальні вулиці. Але сьогодні ніхто не хоче жити на Гостромогильній, Кладбищенській чи Цвинтарній"
Не до вподоби запропоновані топонімічною комісією назви й іншим містянам. На слухання вони прийшли із власними пропозиціями.
Жителька м. Черкаси: "Зараз – Чекістів. А була Привокзальна. А нам якусь Грабарську радять. А ми не хочемо. Отож зібрали список і просимо, щоб лишилась наша Привокзальна"
Жителька м. Черкаси: "Я би запропонувала перейменувати вулицю Рози Люксембург на вулицю Степаненка. Це Герой Радянського Союзу. Він був льотчиком, жив на цій вулиці. І я гадаю, що люди, які живуть на цій вулиці, також були б не проти цього"
Голова топонімічної комісії запевняє: таким зауваженням від мешканців тільки раді. Мовляв, на те вони й слухання, аби почути думку громади. А от хвилюватися через витратність перейменувань, каже Олександр Ільченко, не варто.
Олександр Ільченко, голова Топонімічної комісії: "Дуже багато людей все-таки не розуміють, що для них це нічого не буде коштувати. Люди бояться, що це будуть якісь формальні процедури, після перейменування почнуться, це буде морока для них. Хоча ніяких грошей це не вимагає від людей. Ніхто ні у кого не буде вимагати змінювати паспорти, реєстрацію, договори, адреси"
На слуханнях хочуть вирішити долю 40-ка вулиць. Та діалог дається нелегко. Три сотні присутніх містян ніяк не дійдуть згоди.
Спірні питання намагається роз’яснити історик. Михайло Сиволап – один із авторів запропонованих назв. Каже: люди бояться зовсім не того. І від старих звичок відійти все ж доведеться.
Михайло Сиволап, історик: "Мене, наприклад, лякає, коли люди ходять по вулиці Постишева – одного з катів, який винуватий і у смерті мого діда. І їх це не хвилює. А от відновлення якоїсь старовинної назви, даної нашими ж прадідами, то їх це хвилює. Це інерція мислення, я вважаю. Люди звикли. Якби у нас була, наприклад, років 20 тому прийнята вулиця Гітлера, то і її не хотіли б міняти, бо звикли"
Вже за годину активність присутніх поволі згасає. Присутні починають розходитись. Тож, більшість питань до кінця так і не розглядають.
