На черкаських базарах і людних перехрестях екологи та міліціонери вже збирають… перші весняні квіти. По всій Україна триває акція «Першоцвіт». Контролери із прикрістю констатують: із року в рік браконьєрів не меншає. Лише за торгівлю першоцвітами до відповідальності вже притягнули більше трьох десятків черкащан. Та штрафи їх не надто лякають, бо попит на першоцвіти стабільно великий. Про злочин проти природи, кару та приклад для наслідування – у спеціальному репортажі Вікторії Курченко.
Холодний Яр – унікальна місцина на Черкащині. Тут на 20 гектарах під грабами та ясенами – суцільний килим квітів. Причому особливих. Це – підсніжник складчастий.
Ольга Галушко, працівник філіалу «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин»: «Чому саме складчастий? Бачте, дуже добре видно таку широку складку. Ну, і квіти відрізняються. Вони мають інший малюнок, і пелюсточки трохи більші».
Такі підсніжники ростуть у горах Криму, Румунії, Молдови та Грузії. Як потрапили та прижилися на рівнині, для науковців уже восьмий рік, як загадка. Стільки часу минуло від сенсаційного відкриття у Холодному Яру. Професор Віктор Мельник якраз був у складі тієї групи науковців-першовідкривачів.
Віктор Мельник, доктор біологічних наук, професор Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка: «Малоймовірно, що хтось його міг завезти сюди. Очевидно, колись кримські ліси були з’єднані з лісами Правобережної України. І з тих далеких часів він лишився як релікт».
Науковці щовесни приїздять досліджувати квітковий феномен. Радіють: унікальна популяція лише збільшується. А щоби краще захистити підсніжники від винищення, треба, кажуть, заказнику місцевого значення надати статус державного.
Вікторія Курченко, кореспондент: «Це – найрясніша галявина. Поки підсніжники від браконьєрів охороняє сама природа. Бо цвісти вони почали під покровом снігу. А зараз на підступах до заказника – суцільна багнюка».
Кого й багнюка не спинить, тим на заваді стануть волонтери. Допоки не відцвітуть підсніжники, Холодний Яр патрулюватимуть студенти-екологи.
Ольга Галушко, працівник філіалу «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин»: «Кожного року приїздять нові студенти, які переймаються цим духом і їдуть сюди з єдиною метою – захистити цю популяцію. У них оце бажання охороняти навіть трохи фанатичне».
У них теж фанатизм, але інакший, – до швидкого заробітку.
Кореспондент і продавець першоцвітів:
–Звідки такі гарні квіти?
–Із черкаських лісів.
–Мене не оштрафують, як куплю, бо я чула…
–За такие не оштрафуют, не беспокойтесь.
– І вас не штрафують?
–Нет.
У Черкасах торгівля червонокнижними рослинами саме в розпалі. Ось цей чоловік назвався Іваном. Левурду на продаж привіз якраз із Чигиринщини. За пучок править півтори гривні. Божиться: й гадки не мав, що торгувати левурдою заборонено.
Продавець: «Я більше не буду».
Звістка про перевіряльників швидко шириться сусіднім Центральним ринком. Продавці хутчіш ховають заборонений крам ––хто під прилавки, хто в торби.
Інспектор і продавець:
–Знаєте, що це за рослина?
–Знаю.
–А торгувати нею можна?
–Не знаю.
–Дуже погано, що не знаєте.
Моторніші торгаші від інспекторів пускаються навтьоки.
Продавець (тікаючи): «Усе, я вже все забрала».
У контролерів неабиякі претензії до адміністрацій ринків, що ті не контролюють, чим на них торгують. Тільки за останні кілька тижнів правоохоронці спіймали на гарячому більше трьох десятків продавців червонокнижних рослин. Тепер за торгівлю пролісками їм доведеться розкошелитися на понад півтори сотні гривень, за левурду та підсніжники – на всі чотириста з лишком. Та штрафи торгашів не надто лякають, бо попит на «червонокнижники» стабільно великий.
Микола Сидоренко, інспектор Державної екологічної інспекції в Черкаській області: «Якщо ви купили той пучок левурди, не спитавши, чи є документи у продавця, то теж порушили закон. І до покупця також можуть бути застосовані штрафні санкції».
Жінкам ось цього будинку по Університетській штрафи не страшні. Хоч вони теж люблять першоцвіти. Та їх не купують й не зривають у лісі, а вирощують самі. Клумби порозбивали довкола будинку. Насіння, розповідають флористи-любителі, без проблем можна купити в садових магазинах. І коштує, додають, недорого.
Інна Тарасинська, мешканка будинку по вул. Університетській, 14: «Усі збираються, поливають, рихлять. Одним словом, доглядають за цими квітами гуртом».
Ольга Пономарчук, мешканка будинку по вул. Університетській, 14: «Я гуляю із песиком, то він собі бігає, а я в цей час гребуся».
Якби й інші брали приклад, кажуть жінки, тоді б щороку навесні українські ліси не втрачали б понад 20 мільйонів першоцвітів.
