Свято Івана Купала, що його у ніч з 6 на 7 липня відзначають українці, родом з далекого минулого. Сповнені таємничості та образно-поетичної спадщини, купальські народні гуляння й дотепер залишаються найзагадковішим святом сучасності. Купальська ніч натомість вважається чарівною. Раніше цієї ночі дівчата ворожили на вінках, вмивалися росою та збирали цілющі трави. Юні красуні були переконані: зілля, зібране на Купала, має особливі цілющі властивості. Про те, як відзначають свято нині, у 21-му столітті, розповідає Марина Лук’яненко.
Марина Лук’яненко, кореспондент: «Один раз на рік, у ніч з 6 на 7 липня, за народними повір’ями, квітне папороть. Хто здобуде жадану квітку – на того чекає легка доля. Сьогодні полум’яну квітку шукають у селі Геронимівка. Тут відзначають традиційне свято Івана Купала».
До цього знаменного дня жителі села готувалася заздалегідь: хлопці робили опудало Купала та збирали хмиз, дівчата плели вінки з живих квітів та квітчали стрічками Марену.
Ким є головні дійові особи найколоритнішого літнього свята – знають навіть сільські дітлахи. Купало – це Бог літнього сонцестояння, покровитель шлюбу, кохання та продовження роду. Марена – богиня темної ночі та страшних сновидінь. Знають маленькі геронимівці й про інші купальські традиції.
Традиційні купальські обряди, серед яких: дівочі хороводи, парубоцькі забави, стрибання через купальське вогнище та пускання на воду
вінків, – геронимівці поєднали із висвітленням злободенних для села проблем: так званою «соціалкою» та не зовсім втішною екологією.
З огляду на кількість молоді, задіяної у підготовці та проведенні свята, сценарій народних гулянь на Івана Купала осучаснили. Хлопці залицялися до дівчат вже на новий лад.
Художній керівник місцевого будинку культури Ольга Драник говорить, що це свято відроджує у серцях геронимівської молоді бажання бути українцем. Мовляв, раніше підлітки соромилися навіть приміряти українські вишиванки, нині національний одяг вони носять з гордістю.
На завершення свята дівчата пускали на воду власноруч сплетені вінки. Їх юні красуні оздобили запаленими свічками та стрічками. Існує прикмета: якщо вінок пливе добре й свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, якщо ж крутиться на місці – доведеться їй ще рік дівувати.
