Двадцятеро студентів-екологів тимчасово змінили своє місце проживання. Із Черкас вони мігрували на Чигиринщину. Там пробудуть кілька тижнів. Увесь цей час волонтери пильнуватимуть першоцвіти. Ними вже буяє холодноярський реліктовий ліс. Найбажаніший там для ножів браконьєрів підсніжник складчастий. Бо квітка – унікальна для Центральної України. Із чистими помислами мандрувала Холодним Яром наша Вікторія Курченко. Її спеціальний репортаж далі.
Хоч і росте підсніжник складчастий – заказник зветься «Білосніжним». Він у самому серці Холодного Яру. Коли давали назву цій місцині – ніхто й гадки не мав, що першоцвіт тут інший – особливий.
Олександр Спрягайло, викладач Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького: «Бачте, тут є характерна складчастість листочка. Її видно. Борозенка така. Такий сизуватий наліт. Крім того, підсніжник складчастий більший за розміром у 1,5 разу за підсніжник білосніжний».
Як потрапила гірська квітка на рівнину – науковці точно не знають. Можливо, ще козаки чи хтось інший завіз її сюди з Криму. За іншою версією, підсніжник складчастий – тутешній абориген.
Олександр Спрягайло, викладач Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького: «Є така ймовірність, що колись існував зв’язок у вигляді лісів із Кримом. У зв’язку з кількома льодовиковими періодами, рослинність змішувалась південніше, поверталася назад. Тому, можливо, з цими подіями і пов’язано те, що ми маємо види, не типові для однієї місцевості чи іншої».
Що для екологів – надзвичайна цінність, для мисливців за першоцвітами в усі часи – гарний виторг. Навіть попри штрафи.
Вікторія Курченко, кореспондент: «Підсніжник складчастий міг назавжди зникнути з Холодного Яру ще в 90-их. Тоді браконьєри влаштовували сюди справжнє паломництво. Та тільки завдяки старанням природозахисників і досі щовесни урочище вкриває білий килим».
Уже півтора десятка років, як тільки сходить сніг, у Холодному Яру таборяться студенти. Від світання до смеркання вони патрулюють реліктовий ліс. Аж поки передвісники весни не відквітують.
Діана Осадча, студентка Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького: «Я обрала професію еколога. Я повинна це робити. Це мій обов’язок – охороняти підсніжники. Вони занесені до Червоної книги».
За гарної погоди волонтери розбивають табори просто у лісі. Щодень долають хащами десятки кілометрів. Та це, каже природозахисниця Ольга, – того варте. Сюди вона вперше приїхала ще студенткою-другокурсницею.
Ольга Галушко, екскурсовод філіалу «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин»: «Кількість браконьєрів трошки зменшилася за ці роки. Вони вже знають, що студенти приїдуть. Навіть місцеві звикли. Спершу ставилися скептично. А зараз десь там щось підсвідомо в них дзенькнуло: вони самі намагаються не виривати».
Із браконьєрами волонтери борються передусім словом. Кажуть: зазвичай допомагає. Як ні – можуть і протокол скласти. Дехто зі студентів має посвідчення громадського інспектора з охорони довкілля.
Олександр Ващенко, студент Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького: «Ця агресія, як у пса, який біжить за машиною. Коли доганяє, то не знає, що з цим робити. Люди, які агресивно поводяться, коли їм кажеш щось більш вагоме, відразу відступають».
Підсніжник складчастий у Холодному Яру добре прижився. Нині зростає аж на семи галявинах. Вартові лісу мріють створити тут національний природний парк. Так рідкісні рослини й тварини будуть у більшій безпеці.
