104 роки від дня народження. Саме такий ювілей святкувала 16 березня найстарша черкащанка. Довге життя Олександри Царалунги було нелегким. Увесь вік жінка важко працювала. Під час голодомору та у війні втратила чимало ріднихі близьких. Проте надію на краще ніколи не втрачала. Сьогодні родина в бабусі велика. Зі 104 Днем народження Олександру Олександрівну прийшли привітати діти, онуки, правнуки та праправнуки. Секретом довголіття найстаршої жительки міста цікавилася Марія Гаврилян.
У домівці черкащанки Олександри Царалунги людно. Найстаршажителька міста 16 березня приймала численні привітання з нагоди свого 104 Дня народження.
Артур Савін, депутат Черкаської міської ради: «Прийміть цей скромний подарунок! Здоров’я Вам, побийте всі рекорди!».
Усе життя жінка тяжко працювала. Олександра Олександрівна пережила війну, голодомор. Серед сімох своїх братів і сестер до сьогодні дожила тільки вона. До Черкас із маленькою донькою на руках Олександра Царалунга приїхала у 30-их роках. Потім, під час війни, переїхала на Житомирщину. Дочці Олександри Олександрівни було тоді років 15, але працювати доводилося всім.
Лідія Рибка, донька іменинниці: «Дуже запам’яталася пісня «Синій льон», бо там на Житомирщині, як зацвіте льон, то це справжнє синє море. Але дуже важко його було виривати, сушити».
По закінченню війни родина Олександри Царалунги повернулася до Черкас. І знову ж таки -нічого, крім важкої праці, жінка не бачила. За свій вік Олександра Олександрівна стала свідком багатьох історичних подій. За її життяу країні змінилася не одна влада. Нинішньою іменинниця вкрай не задоволена.
Олександра Царалунга, довгожителька: «Я б оце взяла цю ломаку, пішла б туди, де вони собі раються, і порозганяла б геть усіх… Я б оце побажала, щобрадянська влада повернулася, щоб заводи працювали, земля родила».
А секретів довголіття найстарша черкащанка не має. Говорить, просто так судилося.
Олександра Царалунга, довгожителька: «А який секрет? Товід Господа. Коли людина народжується, Господь йому пише, скільки йому пройти, яку дорогу пройти».
Дочка іменинниці Лідія Митрофанівна нещодавно відзначила свій вісімдесятий День народження. В їхній родині, говорить жінка, довголіття передається у спадок по жіночій лінії.
Лідія Рибка, донька іменинниці: «Я пам’ятаю, як мама розказувала, що в неї була бабуся, така вже старенька, шо більше ста років було».
Втративши чимало родичів під час голодомору та у війні, сьогодні родина Олександри Царалунги знову велика.
Лідія Рибка, донька іменинниці: «У мене народився син і дочка. У них тоже син і дочка -і там, і там.У мене двоє онуків і дві онучки. А тепер уже два правнуки».
Онуки та правнуки бабусю шанують.У гості приходять не лише на День народження.
Світлана Безкопильна, правнучка: «Ми дуже поважаємо її, бо їй 104 роки. До неї завжди приходимо, цілуємо, обнімаємо, поважаємо. Завжди приходимо до неї, дзвонимо, бо вона без нас сумує».
Перше вітальне слово за святковим столом взяв один із наймолодших членів родини, дворічний праправнук Іванко.