Породисті безхатьки. Ротвейлери, алабаї, вівчарки, кокер-спанієлі й такси. Їх усе частіше можна побачити без ошийника на черкаських вулицях. Колись вони були домашніми улюбленцями, а тепер звичайні безхатьки. Дедалі більше черкасців ставляться безвідповідально до своїх чотирилапих друзів. Дехто, награвшись, жене тварину геть. Проте вижити в суворих вуличних умовах вдається далеко не всім тваринам. Про долю породистих безхатьків Вікторія Хамаза.
Сьогодні вівчарка Альфа та ротвейлер Геркулес – ліпші друзі. Поєднала їх тяжка доля. Вівчарка потрапила до притулку із сусіднього підприємства. Собаку просто морили голодом через те, що відмовлявся служити так, як того хотіли люди. Натомість ротвейлер Геркулес у притулку вже не вперше. Пса просто зрадили господарі.
Ольга Абукаре, голова Черкаського міського товариства захисту тварин «Друг»: «Раніше цей пес був у притулку. Ми його прилаштували до господарів. Потелефонували та сказали, що собака в нас. Вони сказали, що заберуть, але так і не приїхали. Телефонуємо – не беруть слухавки. Собака їм не потрібний».
Не менш тяжкою є доля алабая Тара. Важко повірити, що ще місяць тому пес ледь тримався на ногах. До притулку потрапив напівживим. Алабаїв вважають найдревнішою породою собак. Свою вірність людям пси цієї породи доводили не одне століття. Проте Тару люди за відданість відплатили зрадою.
Ольга Абукаре, голова Черкаського міського товариства захисту тварин «Друг»: «Стан собаки жахливий. У нього проблеми зі шкірою, зубами, кістками. Але нам вдалося його врятувати, і він продовжує реабілітуватися. Він більше компаньйон. Він дуже ласкавий і добрий. Може, за це він і опинився на вулиці, бо в нас люди звикли ставитися до собаки як до безкоштовної сигналізації в домі».
У Гери помер власник. До притулку собаку привезли родичі господаря. Незважаючи на багаторічну службу, собака стала непотрібна людям. За словами представників міського товариства захисту тварин «Друг», до Черкаського притулку все частіше потрапляють домашні тварини. Дехто просто губиться, декого ж викидають на вулицю господарі.
Ольга Абукаре, голова Черкаського міського товариства захисту тварин «Друг»: «Усе-таки потрапляють у притулок породисті собаки. Я вважаю, що це вершина безвідповідальності господарів, бо вони не доклали ніяких зусиль, щоби прилаштувати їх у хороші руки. Для собаки домашнього дуже великий стрес потрапити з теплої канапи в загальний вольєр до безпритульних собак. Вони не знають господаря, тягнуться до всіх людей. Вони звикли виживати на вулиці, а домашні – ні».
За словами Ольги Абукаре, далеко не всім домашнім тваринам вдається вижити у притулку. Дехто так і не пристосовується, не підпускає до себе людей. Таких тварин доводиться просто присипляти. Ті, хто виживає, заново вчаться довіряти людям.
Ольга Абукаре, голова Черкаського міського товариства захисту тварин «Друг»: «На сьогодні ці собаки потребують господаря».
