Містом продовжують блукати безхатченки. Притулку для них немає. Грошей на його будівництво – теж. Статистика невтішна. За підрахунками міліції, в Україні близько 30 тисяч безхатченків. У Черкасах їх близько сотні. Чи опікується хтось долею цих людей – дізнавалися наші кореспонденти.
Старенький портфель і кілька необхідних речей у ньому – це все майно Олександра Степановича. Чоловік блукає вулицями міста в пошуках притулку вже 3 роки.
Олександр Бойко, безхатченко: «Когда тепло – на природе, когда холодно – на вокзале. Вокзал – мой дом».
Винуватицею такого «життя» свого часу стала оковита, зізнається безхатченко. Через пиятику чоловікові довелось піти з дому. Сьогодні, аби прогодувати себе, дідусь жебракує під церквою. Таких, як він, каже безхатько, в Черкасах чимало. Чоловік вважає: допомагати безпритульним повинна влада міста.
Олександр Бойко, безхатченко: «Государство должно беспокоится, власть, мер в первую очередь. Ведь если «бомжи» ходят по городу – это непорядок, правильно?».
Деяку допомогу обездоленим людям у Черкасах надає обласна організація «Товариства Червоного Хреста». До холодної пори року тут готові завжди. Теплі ковдри, одяг, взуття, засоби гігієни та, звичайно, провіант.
Ірина Пахар, молодша сестра: «Тут у нас є макарони, олія, рисова січка, цукор».
До стандартного продуктового набору додають ще й домашню консервацію.
Усе це видають безпритульним, які перебувають на обліку в організації. «Гуманітарку» вдалося зібрати зусиллями благодійників.
Людмила Грабенко, голова Соснівської районної організації «Товариства Червоного Хреста»: «Дивує з кожним роком те, що люди завжди відгукуються на допомогу. Ми подавали оголошення в газети про те, що в нас існує «банк одягу», щоб передати незахищеним верствам населення».
Минулого року черкаським безпритульним пережити холоди було легше. П’ять разів на тиждень працівники «Червоного Хреста» організовували безхатченкам гарячі обіди. Тепер із цим сутужно – вперше за 11 років.
Ганна Горбач, голова Придніпровської районної організації «Товариства Червоного Хреста»: «Ну, звичайно, будемо якось шукати вихід. Сухі пайки, молоко, булочки, бутерброди робимо».
Усе це, каже керівник організації Іван Гретченко, через брак фінансування та спонсорів.
Іван Гретченко, голова Черкаської обласної організації «Товариства Червоного Хреста»: «Якщо звертатимуться такі люди, то є домовленість із столовими в обох райвиконкомах харчувати їх. За рахунок членських коштів, благодійних акцій, пожертв населення».
Дбати про безхатченків доводиться і лікарям. У холодну пору року в приймальних відділеннях медзакладів справжній аншлаг. Ось цей чолов’яга потрапив до лікарні з переохолодженням.
Михайло, безхатченко: «Я не можу встати взагалі – так замерз, що не можу встати».
А цього безхатька, через обмороження, лікарі вже готують до ампутації нижньої кінцівки. Таких пацієнтів, каже головний лікар Олександр Федорук, із кожним роком не меншає. Деяких хворих переводять на поетапне лікування та тримають на лікарняних ліжках по декілька місяців.
Олександр Федорук, головний лікар Черкаська міська лікарня №3: «Проблеми, які виникають із цією категорією хворих, – це виписка. В холодну пору року надзвичайно важко їх виписати, тому що їм немає куди йти, а здоров’я не дозволяє просто вийти їм на вулицю».
Нерідко лікарям доводиться вирішувати далеко не медичні питання.
Олександр Федорук, головний лікар Черкаська міська лікарня №3: «Ми вимушені займатися такими питаннями, як встановлення інвалідності, інші соціальні проблеми. Вони лягають на плечі нашої лікарні, хворі перебувають у нас».
У Черкасах ще й досі немає притулку для бездомних людей. Та й навряд чи буде найближчим часом. Міські чиновники говорять: на це потрібно близько мільйона гривень. У цьогорічному бюджеті цих коштів не знайшлося, як і в минулі роки.
Олег Стадник, директор департаменту охорони здоров’я та соціальної політики МВК: «Торік ми планували певні кошти з бюджету. Але через кризу не було можливості фінансувати».
Поки чиновники шукають кошти, єдиним прихистком обездолених людей залишається вулиця.
