Японія в мініатюрі. Виставкою речей ручної роботи з Азії порадували відвідувачів одного з місцевих ресторанів. Тут і вінтажні кімоно, і картини, виконані на японському папері, і раритетна лялька самурая. Приміряти на себе ексклюзивний одяг не можна. Але послухати лекцію про рідкісні речі, привезені з Японії, мають нагоду всі охочі. Доторкнулася до культури країни, де сходить сонце, і наша Олена Берестенко.
Оксана Ямкова, ресторатор: «Более 70 лет этот мастер учился делать такие куклы. И нам очень повезло найти такую в Японии».
Про митця-лялькара на прізвище Хірохіса, який творив ще в 19 столітті, розповідає черкаська рестораторка Оксана. Інтер’єр її закладу нині прикрашає лялька самурая, привезена аж із Японії. Така фігурка, каже жінка, у країні, де сходить сонце, – то символ мужності та відваги. Доповнюють експозицію ресторану пояси та кімоно ручної роботи.
Оксана Ямкова, ресторатор: «Обычно пояса к кимоно стоят дороже, чем само кимоно. Здесь и парча, и шелк, и золотые нити».
Вартість такого костюма може сягати і кількох десятків тисяч доларів. А це – вінтажне кімоно, що належить родині Фудзівара, особливо цінне для власників колекції. Адже його передавали з покоління в покоління. І на ньому зображений родинний герб. Узагалі ж, розповідає Оксана, за кольором кімоно та зображенням на ньому визначають соціальний статус і місце роботи власника. Заміжні жінки зав’язують пояс у два способи – бантом назад і спереду.
Оксана Ямкова, ресторатор: «Японские куртизанки тоже завязывают банты спереди. Потому что их называют «женами на один день». Вот такой интересный факт».
Носити національний японський одяг до снаги лише терплячим. Адже на «обмундирування» потрібно витрачати до півгодини. Офіціантам закладу пощастило. Бо вони вбираються в літню версію кімоно. Проте й такий одяг вибагливий.
Інна Кравченок, офіціантка: «У нас есть особенность – мы его одеваем справа налево. Вот так это должно выглядеть».
Відвідувачі атакують адміністрацію закладу запитаннями.
Олена Вахник, адміністратор: «Как оно раскрашивается, как его одеть, для каких целей. Ведь есть более праздничное кимоно, а есть на каждый день».
Святкове чи домашнє, кімоно потребує ретельного догляду.
Йошіхіро Фудзівара, ресторатор: «Якщо ви захочете його випрасувати чи частково відреставрувати, то це дороге задоволення. Коштує від однієї до кількох тисяч доларів».
Дещо дешевше, але дороге серцю Яни, ось це яскраве кімоно. Дівчині його надіслав друг із Японії.
Яна Бакрадзе, власниця кімоно: «Ми познайомилися в літньому таборі. Певний час листувалися в інтернеті. І він мені надіслав у подарунок кімоно».
Його, розповідає Яна, можна носити вдома. Такий собі різновид халата. А на випадок тематичної вечірки дівчина має свою «фішку».
Яна Бакрадзе, власниця кімоно: «В Японії вважають домашнім кімоно. Але я люблю одягати його на різноманітні стилізовані вечірки, суші-паті».
У таких автентичних речах дівчина завжди почувається королевою стилю.
