Незмінний маршрут "Донбас-Черкаси". Із загостренням ситуації на Сході черкаські волонтери активніше беруться до своєї справи. На передову передачі передають і самими бійцями. Ті теж не можуть всидіти вдома, коли в зоні АТО лишилися їхні товариші. Про це розказали нашій Ірині Головці.
Черкащанка Ольга на Схід проводжає свого чоловіка. Вдруге. Добровольцем пішов ще в жовтні. Вдома був у короткій відпустці. Тепер, каже Ольга, уся сім’я знову переходить у режим очікування.
Ольга, дружина бійця: "Тяжело, ждем. Звонок, позвонил. Все хорошо, все нормально. И у нас все хорошо, все нормально. Нет звонка. Уже на таблетках. Тяжело. У новостей, у телевизоров. Кто, что. Очень тяжело. Это не передать".
Син Тетяни ще з літа на передовій. У волонтерський центр жінка принесла йому передачу.
Тетяна, мати бійця: "Добреньке: зефір передала, печиво напекла, сир він у мене дуже любить. Такого потрошку. Коли я можу зв’язатися з ним, то замовляє, а коли ні, то так, сама, шо положила, те і є".
Передачу на Схід грузять бійці "Азову". На передову рушають разом із волонтерами. Кажуть: хоч нині і у відпустці, та вдома сидіти уже не можуть.
Позивний "Льотчик", боєць: "Загинуло двоє хлопців наших, багато поранених. Душа не на місці, як це так, там хлопчики 20-25-літні. А ми тут постарше, батьки їм. І ми будемо тут гулять. Не годиться".
На Схід, кажуть чоловіки, пішли, не чекаючи на повістки.
Позивний "Хмурий", боєць: "Военкомат же не брал, в батальон добровольческий. Это вполне нормальное решение. Здесь нет ничего. Так должен сделать каждый мужчина, я думаю".
Тилову підтримку таким сміливцям забезпечує батьківщинівець Микола Добровольський. Свою приймальню депутат міськради перетворив на волонтерський пункт. Тут приймає гуманітарку для бійців передової. Почасти і сам відвозить передачі на передову.
Микола Добровольський, депутат Черкаської міської ради: "Ті, хто тут залишився, має допомагати тим, хто захищає нашу незалежність і майбутнє наших дітей. Якщо не буду я це робить, якщо не будуть інші волонтер робити, то повірте, там їм буде дуже тяжко. Їм там тяжко. І не тільки для того, щоб ми там дали їм тушонку, макарони, одежу, знаряддя, хоч це дійсно полегшує їхнє життя. А й їм там буде легше, коли вони часто бачити частинку Черкащини"
Волонтери обіцяють повернутися за три-чотири дні. А бійці – приїхати додому з перемогою.
