У Великій Вітчизняній війні відзначилася не лише сильна половина людства. Жінки виявили не менший героїзм та відвагу. У Черкасах живе Лариса Григорівна Буга, яка в роки війни врятувала не одне життя. Жінка працювала начальницею аптеки і пройшла фронтовими стежками від Черкас до Румунії. ЇЇ спогади у черговому сюжеті з циклу «Дякуємо за Перемогу!»
86-річна пенсіонерка показує фронтовий альбом, у якому з її подруг живою залишилась лише вона. 19-річною дівчиною вона потрапила на фронт, після закінчення Харківського медичного училища. У званні молодшого лейтенанта 294 стрілецької дивізії прийшла визволяти рідні Черкаси. Пригадує, як після звільнення зайшла в свій будинок і не знайшла там нікого.
Лариса Буга, ветеран Великої Вітчизняної війни: «Я зайшла в дім, а там порожньо, на вікні німецька каска. А з рідних нікого немає».
Розшукувати рідних було ніколи. Радянські війська рушила далі. Її важлива місія – забезпечувати медикаментами та бинтами поранених – не дозволяла зволікати. Тим паче, що на війні кожен бинт був на вагу золота.
Лариса Буга, ветеран Великої Вітчизняної війни: «Доводилося, якщо не було бинтів, то збирали постільну білизну, рвали їх на бинти, а потім прали неодноразово».
При форсуванні Дністра їхня дивізія розташувалась біля Михайлівки. У той сонячний день, пригадує бабуся, ніхто не чекав, що німецькі літаки атакують село.
Бомбували до самого вечора. Коли начальник аптеки вийшла із укриття, було страшно. Кругом лежали трупи її товаришів.
Лариса Буга дійшла з частиною до Румунії. Незважаючи на те, що навколо смерть, молодість була сильнішою. Вона закохалася в бійця і завагітніла. Жінка повернулася в тил та народила сина. З тим бійцем вони одружилися, виростили трьох дітей, сімох онуків та трьох правнуків. Нині бабуся живе одна, але не перестає вірити в силу тих ідей, які вона захищала.
